Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 у справі № 820/568/13а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/800/39315/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року

у справі №820/568/13а

за позовом Науково-виробничої фірми «Сінтал Д» Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - НВФ «Сінтал Д» ТОВ)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2012р. №0002142201 та №0002152201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, у період з 07.09.2012р. по 18.10.2012р. ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку НВФ "Сінтал Д" ТОВ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., за результати якої складено акт №2356/22-106/14073681 від 25.10.2012р. згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.п.135.5.4, п.135.5, ст.135 та п.138.2 п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого НВФ "Сінтал Д" ТОВ занизило податок на прибуток на суму 6687181,00грн., у т.ч. за 4 квартал на суму 6339793,00грн., за 1 півріччя 2012р. на суму 347388,00грн., та зависило від'ємне значення податку на прибуток на суму 18603741грн. за 2-4 квартали 2011р., та як наслідок зависило від'ємне значення податку на прибуток за 1 півріччя 2012р. на суму 3920639грн.

- п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 розділу ІV ПК. України, у періоді з 01 липня 2011р. по 30 червня 2011р. податок на доходи фізичних осіб у бюджет перераховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, нараховано штрафних санкцій у розмірі 25% у сумі 314122,37грн.

Не погодившись з висновками даного акта, позивач подав до ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС письмові заперечення на акт перевірки.

Відповідач листом від 09.11.2012р. №12950/10/22-110 повідомив, що розглянувши заперечення на акт перевірки, дійшов до висновку щодо зменшення донарахованого зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 194026грн., у т.ч. за 2 квартал 2012р. у сумі 194026грн. по контракту №08-05-0001/W від 27.05.2008р., в іншій частині висновки, що викладені в акті від 25.10.2012р. №2356/22-106/14073681 "Про результати планової виїзної перевірки НВФ "Сінтал Д" ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р." є вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акта перевірки, ДПІ 14.11.2012р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0002142201, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6531495,50грн., з яких: за основним платежем - 6493155,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38340,50грн., та №0002152201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 кв. 2011р. в сумі 18603741грн. та 1 півріччя 2012р. в сумі 3920639грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення не відповідають вказаним вимогам.

Так, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанції, зокрема, виходили з того, що 21.05.2007р. між НВФ "Сінтал Д" ТОВ та СТОВ "Славутич" укладено договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції №10/2007-ПСЗ. Матеріали справи містять акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010р. на суму 20899,15грн. та від 29.12.2011р. на суму 25402,00грн., підписані НВФ "Сінтал Д" ТОВ та СТОВ "Славутич". По взаємовідносинам за цим договором після зарахування зустрічних однорідних вимог існує кредиторська заборгованість у сумі 123982,47грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено та прийнято в якості зменшення зобов'язань НВФ "Сінтал Д" ТОВ перед СТОВ "Славутич" укладені між підприємствами акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010р. та від 29.12.2011р. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом на адресу НВФ "Сінтал Д" ТОВ було направлено лист від 16.10.2012р. №11613/10/22-115, щодо виникнення вказаної кредиторської заборгованості. Листом від 16.10.2012р. №294 листом НВФ "Сінтал Д" ТОВ повідомило, що кредиторська заборгованість виникла згідно договору від 21.05.2007р. №10/2007-ПСЗ. Станом на 15.01.2010р. вона складала 170283,62 грн. Після зарахування зустрічних однорідних вимог кредиторська заборгованість станом на 31.12.2011р. складає 123982,47грн.

З урахуванням наведеного судами зазначено, що позивачем вчинялись дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України, зокрема, періодично проводилась часткова оплата за вищенаведеним договором купівлі - продажу сільськогосподарської продукції №10/2007-ПСЗ від 21.05.2007р. та складалися акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010р. та від 29.12.2011р., а тому позовна давність починає перебіг з моменту підписання останнього акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

Разом з тим, судами попередніх інстанції не було досліджено господарську діяльність позивача, яка здійснювалась у спірний період, приймаючи до уваги, що договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції №10/2007-ПСЗ був укладений 21.05.2007р., а складання між сторонами актів зарахування однорідних вимог було вчинено лише 15.01.2010р. та 29.11.2011р.

Крім того, судами встановлено, що НВФ "Сінтал' Д" ТОВ в 2011р. здійснювало діяльність з виробництва цукру, який був реалізований на суму без ПДВ 7292975,00грн. у 4кв. 2011р. Позивачем віднесено до складу валових витрат собівартість реалізованого цукру в розмірі 16077050,00грн. Порівнюючи собівартість проданих товарів (робіт, послуг) з отриманим від цього доходом, перевіряючими встановлено перевищення собівартості над доходом у сумі 8784075,00грн.

Посилаючись на п.2 ст.3, п.1 ст.42, п.1 ст.55 ГК України, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.2, 138.4 ст.138, ПК України, відповідач дійшов висновку, що частина собівартості у сумі 8784075,00грн. не знаходить свого відображення в ціні продажу товарів (робіт, послуг), тобто данні витрати здійснювались без мети їх використання в господарській діяльності. При цьому відповідачем встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію цукру переважно за мінімальною встановленою ціною 5910,00грн. з ПДВ.

Як зазначено судами, законодавством визначена господарська діяльність як самостійна, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку (отримання доходу) . При цьому, отримання прибутку (отримання доходу) є бажаною метою господарської діяльності. Однак, присутні при здійсненні господарської діяльності певні ризики не завжди дозволяють досягнути такої мети.

Таким чином, закон допускає можливість і не отримання доходу від господарської діяльності в результаті тих чи інших господарських операцій. Сам по собі факт не отримання доходу у конкретному звітному періоді не свідчить про порушення норм податкового законодавства. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю НВФ "Сінтал Д" ТОВ, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Суди попередніх інстанції вказують на те, що такий продаж був зумовлений необхідністю сплати за зобов'язаннями, однак доказів на підтвердження даної обставини не наводять, що позбавляє суд касаційної інстанції погодитись з такими висновками та свідчить про не дотримання судами принципу офіційного з'ясування обставин справи, який визначений у ст.7 КАС України.

Таке застосування норм законодавства відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 04.09.2007р. у справі №21-1264во07, від 03.062008р. №08/121, яка в силу норми ч.1 ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Положенням ч.1 ст.69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У ч.1 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак

Судді: ___________________ О.В. Вербицька ___________________ М.П. Зайцев

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.12.2014
ПІБ судді:
Маринчак Н.Є.
Реєстраційний № рішення
820/568/13а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховим Судом України.
Замовити персональну презентацію