Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 у справі № 5/565-19/92А
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/9991/72854/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В. Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року

по справі № 5/565-19/92А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2005 року за №2550/10/23-2, №2551/10/23-2, №2552/10/23-2.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.08.2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №2550/10/23-2 в частині визначення податку на прибуток в сумі 496639,99 грн. та №2551/10/23-2 в частині визначення податку на додану вартість в сумі 105352,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 15.02.2005 року №2550/10/23-2 про донарахування податку на прибуток в сумі 5593514,08 грн., №2551/10/23-2 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 799898,00 грн., №2552/10/23-2, яким зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 48755,00 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством не відображено у складі валових доходів додаткове значення різниці між показниками залишкової вартості основних засобів ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» та вартістю цих основних засобів як внеску до статутного капіталу ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури» згідно акту приймання-передачі основних фондів до статутного фонду №1 від 23.12.2002 року, що призвело до заниження скоригованого валового доходу на суму 798578,09 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Наявним в матеріалах справи актом №1 від 23.12.2002 року приймання-передачі основних фондів до статутного фонду ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури» документально підтверджено здійснення позивачем господарської операції з передачі для ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури» власних основних фондів в якості внеску до статутного фонду останнього на загальну суму 10170048,34 грн.

У відповідності до п.1.28 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Згідно п.п.1.28.2 ст.1 Закону № 334/94-ВР під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Вимогами Закону № 334/94-ВР не передбачено включення до складу валового доходу платника податків вартісних показників здійснених платником податків господарських операцій прямої інвестиції.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи по господарській справі №5/565-19/92А від 31.05.2010 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджено необґрунтованість висновку податкової перевірки ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» щодо заниження Товариством валових доходів на суму 798578,09 грн.

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід - загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

Згідно актів прийому-передачі №1 від 23.12.2002 року, №1 від 14.01.2003 року та №1 від 13.01.2003 року ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» передало до статутних фондів ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури» та ЗАТ «Львівський завод факсимільно-телеграфної апаратури» основні фонди.

Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Наявною в матеріалах справи випискою про операції з цінними паперами на рахунок цінних паперах №026873 підтверджено факт передачі акцій від ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури» та ЗАТ «Львівський завод факсимільно-телеграфної апаратури», шляхом перерахування (переказу) їх на рахунок ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури».

Як встановлено апеляційним судом, протягом 2003 року на розрахунковий рахунок ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» від СК «Універсальна», ФК «Декра» поступили кошти, як оплата за цінні папери, а саме - прості іменні акції ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури» в загальній сумі 8317149,80 грн.

Облік операцій з торгівлі цінними паперами і деривативами ведеться відповідно до п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

Платник податків веде окремий облік фінансових результатів від операції з корпоративними правами (п. 7.6.1 Закону № 334/94-ВР).

Під терміном «витрати» при обліку корпоративних прав слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцеві цінних паперів як компенсацію їх вартості (п. 7.6.3 п.7.6. ст. 7 Закону № 334/94-ВР). При передачі основних фондів в обмін на корпоративні права в інвестора виникають витрати в сумі вартості основних фондів.

Витрати, понесені при придбанні корпоративних прав, відносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від здійснення операцій з цінними паперами, та деривативами, корпоративними правами.

Під терміном «доходи» розуміється сума коштів або вартість майна, отримана платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, що передаються платнику податку у зв'язку з такою передачею (п. 7.6.4 п.7.6 ст.7 вказаного Закону).

Згідно п.7.6.1 Закону № 334/94-ВР якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Правильною також є думка апеляційного суду стосовно визнання необґрунтованими висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 250087,50 грн. в зв'язку із здійсненням господарської операції із придбання у ТОВ «Печора Тур» товарів по ціні, яка є вищою від справедливої ринкової ціни, оскільки такі висновки податкового органу спростовані рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2005 року у справі №5/3396-12/448 що набрало законної сили.

Також правильними є висновки суду апеляційної інстанції в частині неправомірності висновків податкового органу про заниження позивачем валових доходів у 2003 році на суму 263381,04 грн. внаслідок не включення до складу валових доходів вартості продажу товарів за межі митної території України відповідно до вантажно-митних декларацій №70000/3/213519 від 17.10.2003 року по договору комісії №70508-03лк від 05.08.2003 року, укладеного з ПП «Детройт». Згідно Висновку експертизи належними документальними доказами підтверджено факт здійснення господарської операції з реалізації Товариством товару на суму 263381,04 грн. в межах дії укладеного з ПП «Детройт» договору комісії, та належне відображення зазначеної операції в бухгалтерському обліку ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури»

Як встановлено апеляційним судом, ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» включено до складу валових витрат вартість послуг по оренді приміщень, оренді обладнання, теплопостачанню, електроенергії та по транспортних послугах, отриманих від ЗАТ «Технопарк», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Львівський завод факсимільно-телеграфної апаратури» та інших підприємств в сумі 1304076,49 грн.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 вказаного Закону містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону.

В той же час, нормами Закону № 334/94-ВР не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснення ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). На це вказує п.5.10 ст.5 згаданого Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється.

Судом апеляційної інстанції також правомірно зазначено, що позивачем надано всі документи, які відповідно до чинного законодавства необхідні для списання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, у відповідності до пп. 8.1.4. ст.8 Закону № 334/94-ВР не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом з посиланням на первинні бухгалтерські документи, не обґрунтовано висновки про наявність передбачених п.8.1.4 п.8.1. ст.8 Закону № 334/94-ВР обставин, при наявності яких витрати не підлягають амортизації.

Крім того, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що станом на 01.10.2002 року по ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» Дебетове сальдо по рахунку №232 «Допоміжне виробництво» становило 1795,8 тис. грн. а станом на 01.01.2003 року - 2100,6 тис. грн., а помилка була виправлена позивачем до проведення перевірки податковим органом та у відповідності до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки податковим органом зроблено також висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 399949,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 48755,00 грн. Крім того, встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 260817,00 грн. Вказаний висновок обґрунтовано зайвим включенням позивачем до податкового кредиту сум ПДВ від здійснення операцій з придбання послуг, вартість яких не підлягає віднесенню до складу валових витрат, про що зазначено в п.2 р.2.2 «Валові витрати» акту перевірки.

Враховуючи те, що висновки акту перевірки, викладені п.2 р.2.2 «Валові витрати» визнані такими, що суперечать фактичним обставинам справи та чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству, безпідставними є висновки і про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року по справі № 5/565-19/92А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Карась О.В. підпис Рибченко А.О.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.12.2014
ПІБ судді:
Голубєва Г.К.
Реєстраційний № рішення
5/565-19/92А
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено. Постанову апеляційного адміністративного суду залишено без змін. Справу повернуто до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховим Судом України.
Замовити персональну презентацію