Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.09.2015 у справі № 2а-6001/11/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/9991/5980/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 2а-6001/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 0001771503.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 655,20 грн. за платежем «податок на додану вартість» згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2011 № 0001771503, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість (податкова декларація за лютий 2011 року). Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми підпункту «б» пункту 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (ПК): у податковій декларації за лютий 2011 року збільшено значення рядку 8.1 «самостійне виявлення помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації» на 13104,00 грн., при цьому не відображена сума штрафу по рядку 28 «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки».

У судовому процесі встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року відобразив у рядку 8.1 «самостійне виявлення помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації» суму податкових зобов'язань у розмірі 13104,00 грн., при цьому у рядку 28 податкової декларації «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки» не відображено суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від цієї суми податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 50.1 ст. 50 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків в яких виник спір) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені..

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

За змістом вказаних правових норм, законодавець передбачив два альтернативних способи виправлення помилки, що міститься у раніше поданій платником податків податковій декларації, кожен із яких, поряд із подачею документів податкової звітності, передбачає сплату платником податків штрафу, розміри якого залежить від обраного платником податків способу виправлення помилки. Разом із тим, вихідним значенням, із якого законодавцем передбачено визначення суми штрафу, є сума недоплати або заниження податкового зобов'язання, які тотожні за своєю правовою природою. Отже, сплата платником податків штрафу законодавцем пов'язується не з самими фактом помилки у податковій декларації, а з фактом заниження суми податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету у зв'язку з такою помилкою.

Встановивши у судовому процесі, факт наявності у позивача від'ємного значення з ПДВ ( згідно податкової декларації за лютий 2011 року залишок від'ємного значення становить 138490,00 грн.), апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції зробив юридично правильний висновок, що вказана помилка не призвела до заниження податкових зобов'язань із податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, у зв'язку з чим правові підстави для нарахування позивачем у податковій звітності грошового зобов'язання щодо сплати штрафу, передбаченого пунктом 50.1 ст. 50 ПК, відсутні.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї статті встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї статті).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис Є.А. Усенко

Судді: підпис О.І. Степашко підпис Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.09.2015
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2а-6001/11/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію