Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.09.2015 у справі № 2а-12894/11/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/9991/23718/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (правонаступник Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а-12894/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ від 19.09.2011 № 0005181504, № 0005191504.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки від 05.09.2011 № 1638/15-0-21/33001687, про порушення норм пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань із податку на прибуток.

За наслідками перевірки МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.09.2011: № 0005181504 - про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 37,10 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 371,00 грн. на 19 календарних днів; № 0005191504 - про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 388,00 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 776,00 грн. на 109 календарних днів.

У судовому процесі встановлено, що при оплаті позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань із податку на прибуток за податковими деклараціями за 2009 рік та 1-й квартал 2010 року податковий орган в обліку сплачених сум податкових зобов'язань спрямовував суми поточних платежів на погашення податкового боргу, який виник раніше податкового періоду, за який здійснювалась оплата, а саме: визначеного податковим повідомленням-рішенням від 03.02.2010 № 0004171504/1. Узгоджені суми податкових зобов'язань із податку на прибуток в зазначених вище сумах сплачені позивачем із дотриманням строку сплати, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) - 19.02.2010 та 18.05.2010 відповідно, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу як податок на прибуток за 4-й квартал 2009 року та 1-й квартал 2010 року (а.с. 13-14).

Згідно з пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення платниками податків зобов'язань перед бюджетами та державними фондами» (Закон № 2181-III) (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Ця норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені норми, зробивши висновок, що МДПІ неправомірно застосовано до позивача штрафи за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із податку на прибуток за 4-й квартал 2009 року та 1-й квартал 2010 року в сумах 371,00 грн. та 776,00 грн., які, як встановлено в судовому процесі, сплачені в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 03.02.2010 № 0004171504/1, в рахунок погашення сум податкового боргу за яким податковий орган здійснював перерозподіл платежів позивача зі сплати поточних платежів, було оскаржене позивачем у судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 у справі № 2-а-4447/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, у задоволенні позову відмовлено. Ці обставини свідчать, що на дату прийняття податкових повідомлень-рішень, правомірність яких оспорює позивач, сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішенням 03.02.2010 № 0004171504/1, як неузгоджена не могла бути сумою податкового боргу внаслідок її несплати в установлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ строк.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Частиною 3 встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина 5 цієї статті).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис Є.А. Усенко

Судді: підпис О.І. Степашко підпис Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.09.2015
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2а-12894/11/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію