Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.09.2015 у справі № 2а-10081/10/0670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/800/63524/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року

у справі №2а-10081/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт-Авто»

за участю Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Прокуратури Житомирської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт-Авто» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Магніт-Авто») звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області, правонаступником якої є Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, Бердичівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 грудня 2010 року № 000145/17-02/0, № 0001742301/0, № 0001732301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14 грудня 2010 року № 0005422302.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Магніт-Авто» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки 07 грудня 2010 року складено акт №3783/23-01/33874718 (надалі - акт), в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Магніт-Авто» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2409128,00 грн., у тому числі за рахунок невключення до валових доходів сум отриманих на розрахунковий рахунок як попередньої оплати за товари (роботи, послуги);

пунктів 4.1, 4.3 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2097466,00 грн.;

підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3, підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.3 статті 12, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 2235460,00 грн. з вартості безоплатно переданих вантажних автомобілів кінцевому споживачу на суму 14903,1 тис.грн. (станом на 30.06.10);

пунктів 2.6 та 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року, а саме неоприбуткування в касі підприємства готівкових коштів в сумі 221379,08 грн., які отримані з розрахункового рахунку з використанням чекової книжки.

На підставі акта відповідачем 14 грудня 2010 року прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0001732301/0, яким донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 2409128,00 грн. та застосовано штраф в сумі 1809681,00 грн.;

№ 0001742301/0, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 2097466,00 грн. та застосовано штраф в сумі 1216316,00 грн.;

№ 000145/17-02/0, яким донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2235460,00 грн. та застосовано штраф в сумі 4470920,00 грн.

Крім того, 14 грудня 2010 року відповідачем складено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005422302 на суму 1106895,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про помилковість та необґрунтованість висновків податкового органу, які стали підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток стало ненадання позивачем під час перевірки доказів для ідентифікування фізичних осіб, від яких надходили кошти на розрахунковий рахунок підприємства з наступними призначеннями платежу: «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Надходження торгівельної виручки», «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Надходження виручки від усіх видів послуг», «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Інші надходження», «За товар повна сума» та порівняння їх з особами, які фактично придбали автотранспортні засоби. Як наслідок, на переконання податкового органу, відповідні суми повинні бути включені до складу валових доходів підприємства по першій події, а саме - по отриманню коштів на розрахунковий рахунок.

Натомість, під час розгляду справи судом першої інстанції представником позивача були надані копії квитанцій, які свідчать про сплату готівкових коштів за товар (автомобілі), який був об'єктом оприбуткування. Вказані квитанції містять дані про платника (контрагентів), призначення платежу та відповідають вимогам Інструкції про касові операції в банках України від 14 серпня 2003 року № 337, затвердженої постановою Національного банку України, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Інструкція №337).

Так, відповідно до пункту 2 глави 2 Розділу ІІІ названої Інструкції, приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку; за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб; за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку за внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

Згідно пункту 8 тієї ж глави, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо помилковості висновків податкового органу про неналежне оформлення документів (не містять дані про контрагентів позивача), якими підтверджується внесення готівкових коштів.

За таких обставин суді дійшли правильного висновку про правомірність проведення включення до складу оподатковуваного доходу вартості придбаних фізичними особами транспортних засобів за першою подією, якою був відпуск товару, а не зарахування коштів від покупців.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало виявлення відповідачем під час перевірки віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, від операцій не пов'язаних з господарською діяльністю ТОВ «Магніт-Авто», а саме: різниця в частині перевищення митної вартості над договірною, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 3633461,00 грн.

Зазначаючи про помилковість позиції податкового органу, суди першої та апеляційної інстанції зауважили, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, поняття митної вартості та звичайної ціни не є тотожними.

База оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена вірно - відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №168/97-ВР) - із договірної вартості цих товарів, яка не нижча за звичайні ціни.

Натомість пункт 4.3 статті 4 названого Закону, на який посилається відповідач, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій, зокрема продажу імпортованого товару на митній території України.

Такі висновки судів узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 29 жовтня 2010 року №21-9а10 та від 12 березня 2012 №21-380а11.

Підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб стало виявлення під час перевірки існування заборгованості кінцевих споживачів за придбаний товар - транспортні засоби, строк позовної давності по якій минув.

Однак, за результатами дослідження первинної документації: оборотних відомостей, журналів ордерів по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями», первинних бухгалтерських документів (накладних, актів приймання-передачі автомобілів, квитанцій про оплату), копії яких долучені до матеріалів справи, судами встановлено, що по заборгованості покупців перед ТОВ «Магніт-Авто» станом на 01 квітня 2007 року в сумі 117490 грн. строк позовної давності, відповідно до глави 19 статті 257 Цивільного кодексу України, не минув.

Заборгованість покупців перед ТОВ «Магніт-Авто» станом на 01 липня 2007 року в 117490 грн. була погашена покупцями за період менший, ніж 3 роки. Заборгованість покупців перед ТОВ «Магніт-Авто» станом на 01 липня 2010 року не містить заборгованості, строк позовної давності якої минув.

Тому підстави вважати автомобілі, які станом на 30 червня 2010 року не оплачені покупцями, переданими безоплатно, відсутні.

Аналогічних висновків дійшов судовий експерт за результатами проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відсутність відповідних записів про оприбуткування готівки в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема в головній книзі, не є порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на наявність у матеріалах справи копій прибуткових касових ордерів, якими позивач оформив господарські операції з приймання одержаної з банку готівки за чеком.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, які зумовили задоволення позову, а також не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі №2а-10081/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.09.2015
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
2а-10081/10/0670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію