Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.09.2015 у справі № 2а/0370/3947/12 (876/1168/13)

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/800/53457/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Лосєва А.М., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Комар С.І.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року

у справі № 2а/0370/3947/12 (876/1168/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (далі – позивач, ТОВ «Золотий Екватор»)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі – відповідач, Луцька ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Золотий Екватор» звернулось у грудні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2012 року за № 0009941601 та № 0009951601.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 4027/15-2/37425075, яким встановлено заниження ТОВ «Золотий Екватор» суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року. Так, ТОВ «Золотий Екватор» в податковій декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2012 року визначило податкові зобов'язання в сумі 242 252 303,00 гривні, податковий кредит у сумі 242 398 611,00 гривень та вивело від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) у сумі 146 308,00 гривень. До податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2012 року ТОВ «Золотий Екватор» включило 1 904 061,00 гривня податку на додану вартість на підставі 13 податкових накладних, отриманих від ТзОВ «ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ» при придбанні товарів, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ 24.09.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0009941601, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 1 708 636,00 гривень і застосовано 854 318,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій та № 0009951601 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 117,00 гривень.

Не погоджуючись із отриманими податковими повідомлення-рішеннями позивачем було подано скарги до ДПС у Волинській області та ДПС України. Рішеннями ДПС у Волинській області від 22.10.2012 року № 4409/10/10-206 та ДПС України від 19.11.2012 року № 5477/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги залишено без задоволення.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податківфізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Відповідно до п. 49.1. ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Золотий Екватор» 20.07.2012 року подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень місяць 2012 року, в якій до податкового кредиту включено 1 904 061,00 гривня податку на додану вартість на підставі 13 податкових накладних, отриманих від ТзОВ «ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ» при придбанні товарів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Судами встановлено, що податкові накладні ТзОВ «ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ», на підставі яких ТОВ «Золотий Екватор» до податкового кредиту включено 1 904 061,00 гривня податку на додану вартість не зареєстровані ТзОВ «ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/ послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що самостійно виявивши помилки, що містились в податковій декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2012 року, зокрема включення до податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними що не зареєстровані у встановленому порядку, ТОВ «Золотий Екватор» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за липень місяць 2012 року, в якій зменшено суму податкового кредиту в розмірі 1 904 061,39 гривня по податкових накладних виписаних ТзОВ «ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ», які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (рядок 16.1 даної податкової декларації) . Податкова декларація з податку на додану вартість за липень місяць 2012 року з уточненими показниками прийнята державною податковою службою 20.08.2012 року, що не заперечується податковим органом.

Отже, судами вірно зазначено, що позивачем було самостійно виправлено помилки відповідно до вимог передбачених абзацом 2 п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу на те, що податковим органом не виконано всі вимоги законодавства для забезпечення дотримання підприємством податкових норм.

Так, відповідно до пунктів 2.3 і 2.5 Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання платників податку на додану вартість, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Державної податкової служби України 15.05.2012 року № 420, щомісячно (не пізніше 28 числа) засобами АІС центрального рівня АС «Співставлення даних реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит) » підрозділами оподаткування юридичних (фізичних) осіб та відповідними підрозділами СДПІ по роботі з великими платниками податків та підприємствами ГМК органу ДПС за місцем податкового обліку платника податку формуються переліки платників ПДВ, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що не зареєстровані відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу в ЄРПН. Щомісячно (з 28 числа по 4 число наступного місяця) ДПС України автоматично через Портал ДПС України платникам ПДВ, з якими укладено договір про визнання електронних документів та якими не подано за звітний місяць РПН відповідно до вимог п. 201.15 ст. 201 ПК України, або які мають встановлені Системою співставлення розбіжності між даними РПН та ЄРПН, направляє інформаційні повідомлення в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області – залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року у справі № 2а/0370/3947/12 (876/1168/13) – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова

Судді: (підпис) А.М. Лосєв (підпис) І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.09.2015
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
2а/0370/3947/12 (876/1168/13)
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію