Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015 у справі № 9/25/5018 (2а-46520/09/1670)

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/9991/2820/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 04.09.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011

у справі № 9/25/5018 (2а-46520/09/1670)

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово - промислової нафтової компанії "Укртатнафта"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участі Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про визнання нечинними податкове повідомлення-рішення від 23.07.2007 № 0000432302/0/120 та наступні в часі податкові повідомлення-рішення, прийняті у порядку адміністративного оскарження через дріб 1, 2, 3, якими позивачу державним податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2007 року на 4 171 679,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Прокуратура Полтавської області підтримала вимоги касаційної скарги шляхом подання заяви про приєднання в порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у ході позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий - березень 2007 року контролюючим органом було встановлено порушення позивачем п. 1.18 ст. 1 п. 4.1 cт. 4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011). Такі висновки державного податкового органу вмотивовані тим, що Товариство у лютому 2007 року на митній території України здійснювало реалізацію нафтопродуктів (бензин А-76, А-92 та дизпаливо) контрагенту (ТОВ "Новойл") по цінах нижчих за звичайні у порівнянні з цінами на внутрішньому ринку. Вказані обставини зафіксовані у акті перевірки від 13.07.2007, на підставі якого контролюючим органом прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок податкового органу про те, що позивач реалізовував товар за ціною меншою за звичайні, є необґрунтованим, оскільки податковим органом не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому та внутрішньому ринку нафти та нафтопродуктів, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставлених економічних умовах, не перевірено та не враховано для визначення звичайної ціни умови договорів на постачання нафтової сировини Товариства та інших суб'єктів ринку, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Також суд встановив, що висновок державного податкового органу про реалізацію позивачем товару за цінами нижчими від звичайних зроблено на підставі відомостей бази даних бюлетеню "Огляд цін українського та світового товарних ринків" Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, оперативних даних моніторингу про рівні роздрібних цін на нафтопродукти на АЗС України, що публікуються на Інтернет - сайті "Українські нафтопродукти".

У ході розгляду справи позивач на спростування доводів податкового органу надав суду листи від 23.04.2007 № 37/184, від 23.04.2007 № 7/185 Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, зі змісту яких вбачається, що відповідно до п. 6 Указу Президента України від 10.02.1996 № 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно - цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності державний орган здійснивши моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що склалися на таких ринках, зазначив, що ціна реалізації позивачем нафтопродуктів ТОВ "Новойл" відповідає кон'юнктурі, що склалася на ринку у лютому та березні 2007 року.

Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР.

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін (пп. 1.20.2, пп. 1.20.8 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 04.09.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 9/25/5018 (2а-46520/09/1670) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
08.07.2015
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 9/25/5018 (2а-46520/09/1670)
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію