Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015 у справі № 2а-3435/12/1070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/9991/82031/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.,Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Спарта-ХХІ»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

у справі № 2а-3435/12/1070

за позовом Приватного підприємства «Спарта-ХХІ»

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спарта-ХХІ» (далі - ПП «Спарта-ХХІ»; позивач) звернулось до суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі - Баришівська ОДПІ в Київській області; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012332 від 10 січня 2012 року, № 0000022332 від 10 січня 2012 року, № 0000362332 від 26 грудня 2011 року, № 0000372332 від 26 грудня 2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ПП «Спарта-ХХІ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Спарта-ХХІ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Системс» за період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, за результатами якої складено акт № 1339/23/34068847 від 09 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362332 від 26 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 770,84 грн. (5 416,67 грн. - основний платіж, 1 354,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , та податкове повідомлення-рішення № 0000372332 від 26 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 416,66 грн. (4 333,33 грн. - основний платіж, 1 083,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Крім того, Баришівською ОДПІ в Київській області здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Брендоптим Компані» за період з 01 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року, за наслідками якої складено акт № 1493/23/34068847 від 21 грудня 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022332 від 10 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 332 406,93 грн. (265 925,54 грн. - основний платіж, 66 481,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , та податкове повідомлення-рішення № 0000012332 від 10 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 270 654,50 грн. (216 523,60 грн. - основний платіж, 54 130,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Перевірками встановлено порушення ПП «Спарта-ХХІ» підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні маркетингових послуг у ТОВ «Техно Системс» та послуг з проведення рекламної кампанії у ТОВ «Брендоптим Компані» за нікчемними правочинами.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому всі витрати мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо маркетингових та рекламних послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю платника є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Як з'ясовано судами, на обґрунтування правомірності включення вартості придбаних у ТОВ «Техно Системс» та ТОВ «Брендоптим Компані» послуг до складу витрат, а також сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту позивач посилався на наявність у нього відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Разом з тим, судовими інстанціями встановлено, що долучені товариством до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не деталізовані, містять узагальнену інформацію щодо змісту спірних послуг, а будь-яких інших документів, які б підтверджували зв'язок наданих контрагентами маркетингових послуг та послуг з проведення рекламної кампанії з власною господарською діяльністю, зокрема, у вигляді висновків, звітів (фотозвітів), графічного зображення рекламного характеру, контрольного макету реклами, доказів приймання-передачі рекламного матеріалу ПП «Спарта-ХХІ» не подано.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності у контрагентів позивача технічних та технологічних можливостей надати розглядувані послуги, свідчать про обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про безпідставність формування товариством даних податкового обліку за проведеними з ТОВ «Техно Системс» та ТОВ «Брендоптим Компані» операціями.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Спарта-ХХІ» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В. Маринчак Н.Є.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.07.2015
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-3435/12/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію