Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.07.2014 у справі № 2а/0570/388/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/32458/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012

у справі № 2а/0570/388/2012

за позовом СДПІ

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012 позов СДПІ задоволено; стягнуто з банківських рахунків Товариства на користь Державного бюджету України податковий борг з ПДВ у загальній сумі 2 814 926,30 грн. з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що податкова вимога у розумінні статті 59 Податкового кодексу України на суму оспорюваного боргу податковою інспекцією не надсилалася; крім того, за висновком апеляційного суду, податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2011 № 0000731322/25618/10/15-16/23/5 (узгодженим в судовому порядку) вже був стягнутий з відповідача.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що виникнення податкового боргу з ПДВ в сумі 2 814 926,30 грн. СДПІ мотивує несплатою відповідачем:

податкового зобов'язання в розмірі 2 520 635 грн., самостійно визначеного Товариством у податковій декларації з ПДВ за листопад 2011 року; фактично кошти, перераховані Товариством за платіжним дорученням від 22.12.2011 № 7358 на оплату цього податкового зобов'язання були спрямовані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу відповідача минулих звітних періодів;

податкового зобов'язання у сумі 294 294,30 грн., яке було визначено СДПІ за податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2011 № 0000731322/25618/10/15-16/23/5 та визнано законним за наслідками оскарження платником цього акта індивідуальної дії в судовому порядку (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2011 у справі № 2а/0570/11132/2011, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2011).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що податкова інспекція не направила на адресу Товариства податкову вимогу на суму цього боргу, як того вимагає стаття 59 Податкового кодексу України, а тому з огляду на положення пункту 95.2 статті 95 названого Кодексу у СДПІ не виникло право на стягнення коштів з рахунків платника на погашення оспорюваного боргу.

При цьому апеляційний суд відхилив посилання податкового органу на те, що СДПІ було надіслано платникові податків першу податкову вимогу від 31.10.2001 № 1/80 та другу податкову вимогу від 03.12.2001 № 2/68, у зв'язку з чим з огляду на безперервність існування у податковому обліку Товариства податкового боргу повторне надсилання окремої податкової вимоги на новостворений податковий борг не вимагається.

Зазначений висновок апеляційного суду не відповідає нормам чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, тоді як надана судом першої інстанції правова оцінка обставин справи щодо дійсності зазначених податкових вимог, є цілком об'єктивною.

Так, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті Кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 названого Кодеку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, суд першої інстанції цілком правомірно погодився із законністю дій СДПІ щодо спрямування сплачених Товариством коштів у сумі 2 520 632 грн. на погашення податкових зобов'язань з ПДВ за декларацією за листопад 2011 року в рахунок оплати податкового боргу Товариства за минулі періоди у хронологічному порядку його виникнення, а саме - на зменшення податкового боргу: в сумі 82349,82 грн. за податковою декларацією від 20.07.2011 № 1305; в сумі 806 027 грн. за податковою декларацією від 22.08.2011 № 9007170753; в сумі 576 085 грн. за податковою декларацією від 20.09.2011 № 9008090174; в сумі 933 487,29 грн. за податковою декларацією від 20.10.2011 № 9009354985, а також на зменшення пені у сумі 122 685,89 грн., нарахованої у 2011 році.

Незрозумілим є й висновок апеляційного суду про примусове погашення податкового боргу Товариства в сумі 294 294,30 грн., який виник за наслідками узгодження податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0000731322/25618/10/15-16/23/5 в судовому порядку. Адже у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що давали б підстави для такого висновку. Надання ж обставинам справи необґрунтованої правової оцінки не відповідає правилам оцінки доказів, що викладені у статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскілки з урахуванням викладеного у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції, то Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Донецького апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду зі справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.     Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби задовольнити.

2.     Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012 у справі № 2а/0570/388/2012 скасувати.

3.     Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012 у справі № 2а/0570/388/2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
08.07.2014
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а/0570/388/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд України задовольнив касаційну скаргу контролюючого органу. Постанова апеляційного адміністративного суду була скасована, а постанова окружного адміністративного суду - залишена в силі. 
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося. 
Замовити персональну презентацію