Ухвала Вищого адміністративного суду України від 08.07.2015 у справі № 813/3669/13-а (876/10875/13)
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/57717/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Вакуліча В.В.,

представника відповідача - Української Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі № 813/3669/13-а (876/10875/13)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська кондитерська фабрика "Світоч"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

треті особи - Приватне підприємство "Центр безпеки бізнесу", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні торгівельні рішення",

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівська кондитерська фабрика "Світоч" (далі - ПАТ "ЛКФ "Світоч") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26 квітня 2013 року № 0000173100/1745, та № 0000163100/1744.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі СДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 20 березня 2013 року по 09 квітня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "ЛКФ "Світоч" з питань достовірності нарахування, своєчасної сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків з ПП "Центр безпеки бізнесу" за серпень 2010 року, а також з ТОВ "Сучасні торговельні рішення" за травень-серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 квітня 2013 року № 247/31-00/00382154 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 18 400,50 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 324 645,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000173100/1745, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 22 029,50 грн., з них за основним платежем 18 400,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 629,00 грн., та № 0000163100/1744, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 473 655,00 грн., з них за основним платежем 324 645,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 149 010,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цьогоКодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами; пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Зі змісту підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з пунктом 9.6 статті 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 188.1 статті 188 цього Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/ послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/ послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/ послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/ послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/ послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/ послуг; е) опис (номенклатура) товарів/ послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт реального здійснення господарських операцій з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Центр безпеки бізнесу" (Виконавець) укладено договір від 17 червня 2010 року № 225, за умовами якого виконавець зобов'язався поставити, встановити та передати у власність замовника, а замовник прийняти, оплатити систему відеоспостереження.

На виконання умов зазначеного договору ПП "Центр безпеки бізнесу" протягом липня-серпня 2010 року доставило на територію замовника за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 10, відповідне обладнання та здійснило його монтаж.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано копії первинних документів, а саме: податкової накладної, акту надання послуг (виконання робіт), рахунку, платіжного доручення, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, бухгалтерських довідок.

Водночас, судами встановлено, що одним з видів діяльності ПП "Центр безпеки бізнесу" є монтаж систем сигналізації, який передбачає отримання відповідних дозволів та ліцензій. Позивач надав суду копії сертифіката на систему управління якістю, виданого йому органом з сертифікації системи якістю ТОВ "Міжгалузевий центр якості "Прирост"; спеціальних дозволів Управління Служби безпеки України у Львівській області на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею; ліцензій Державного комітету України з будівництва та архітектури на здійснення будівельної діяльності; ліцензій Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України; ліцензії Державної інспекції техногенної безпеки України на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення; ліцензії Міністерства внутрішніх справ України на надання послуг з охорони громадян та ліцензії Міністерства внутрішніх справ України на надання послуг пов'язаних з охороною державної та іншої власності.

Позивач зазначив, що на час здійснення вказаної вище господарської операції, територія ПАТ "ЛКФ "Світоч" перебувала під охороною ТОВ "Експосервіс" відповідно до договору від 14 березня 2009 року № 194-Ф/76, в зв'язку з цим працівники охоронної фірми здійснювали контроль за переміщенням матеріальних цінностей на охоронюваній території, зокрема, шляхом проставляння на первинних документах власного штампу із зазначенням дати в'їзду, що підтверджується відповідними накладними на переміщення товару (обладнання для відеоспостереження).

Реалізоване ПАТ "ЛКФ "Світоч" обладнання, ПП "Центр безпеки бізнесу" придбало в інших суб'єктів господарювання, що підтверджується копіями накладних та податкових накладних.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Сучасні торговельні рішення" укладено договір поставки від 13 лютого 2012 року № 130212СТР-1, за умовами якого постачальник зобов'язаний продати загортальні машини ЕД-10 в кількості 6 штук загальною вартістю 1 628 370,00 грн. на умовах поставки "DAP Львів".

Факт реальності постачання визначеного у вищенаведеному договорі товару, підтверджується, наданими позивачем, копіями первинних документів, а саме: договору, накладних, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків, накладних-вимог (про переміщення обладнання на складах позивача), витягів з книги реєстрації довіреностей позивача, журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, технічної документації на поставлений товар.

При цьому, як правильно зауважили суди, відповідно до умов договору ТОВ "Сучасні торговельні рішення" здійснювало поставку товару позивачу на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс 2010, які передбачають обов'язок постачальника організувати та оплатити транспортні витрати по доставці товару. За таких обставин, у ПАТ "ЛКФ "Світоч" відсутній обов'язок щодо замовлення, документування та оплати транспортних послуг.

Разом з тим, судами установлено, що територія ПАТ "ЛКФ "Світоч" перебувала під охороною ТОВ "Експосервіс Груп" відповідно до укладеного між ними договору від 01 січня 2012 року № 18-Ф/796, працівники охоронної фірми здійснювали в тому числі контроль за переміщенням матеріальних цінностей на охоронювану територію та проставляли на видаткових накладних штамп із зазначенням дати в'їзду.

На підтвердження реальності використання у власній господарській діяльності придбаного у контрагента товару, позивач зазначив, що загортальні машини придбані з метою реалізації проекту встановлення лінії з випуску куполоподібних цукерок відповідно до "Робочого проекту "Реконструкція частини корпусу № 1 для встановлення лінії з випуску куполоподібних цукерок на головному підприємстві. Також пояснив, що на даний час придбане обладнання зберігається в цеху № 1 ПАТ "ЛКФ "Світоч" і перебуває в стані монтування-налагодження для роботи в складі лінії з випуску куполоподібних цукерок. З огляду на те, що обладнання ще не функціонує за призначенням, а обліковується на складі як матеріальні запаси, не введено в експлуатацію як основний засіб, то витрати на його придбання не віднесено до валових витрат, амортизаційні нарахування не здійснюються.

Разом з тим, стосовно доводів відповідача про неналежне оформлення первинних документів, а саме відсутність прізвищ та посад осіб, які безпосередньо отримували товар, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що при укладенні договору з ТОВ "Сучасні торговельні рішення" позивач надав своєму контрагенту лист від 13 лютого 2013 року № 78, у якому зазначено про матеріально відповідальних осіб, які будуть отримувати товари по договору, вказав їх посади та завірив зразки їх підписів. Відтак у первинних документах, якими зафіксовано господарські операції по даному договору, не зазначено матеріально-відповідальних осіб, оскільки їх імена та посади заздалегідь було повідомлено постачальнику.

Водночас, судами встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Первинні документи по вищезазначеним господарським операціям, містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на висновки акту позапланової виїзної перевірки ПП "Центр безпеки бізнесу" та акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Сучасні торговельні рішення", підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

В свою чергу, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Будь-яких інших належних доказів податковим органом надано не було, відтак відповідач дійшов хибних висновків про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з контрагентами за період, що перевірявся.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані із господарською діяльністю позивача, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені оформленою належним чином документацією первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаєморозрахунках з контрагентами ґрунтувалося на вимогах чинного законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 813/3669/13-а (876/10875/13) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Зайцева М.П.

Веденяпіна О.А.,Загороднього А.Ф.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.07.2015
ПІБ судді:
Зайцев М.П.
Реєстраційний № рішення
№ 813/3669/13-а (876/10875/13)
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію