Ухвала Вищого адміністративного суду України від 08.06.2015 у справі № 2а-1670/5952/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"08" червня 2015 р. м. Київ К/9991/3040/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта СКМ»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду

від 07.12.2011

у справі № 2а-1670/5952/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта СКМ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 14.06.2011 № 0003581502/1973.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Дельта СКМ» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1 ч. 1 ст. 7, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішення від 14.06.2011 № 0003581502/1973 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 76661,8 грн., в тому числі: 61329,44 грн. основного платежу та 15332,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової документальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 19.05.2011 № 3088/15-322/34987824, про порушення вимог п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення цих норм закону полягало в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за квітень-травень 2010 року податку на додану вартість в загальній сумі 61329,44 грн. за операціями з придбання у ПП «Піар Квадрат» товару (автомобільних деталей та приладдя) на підставі договору від 26.03.2010 № 10.

Відповідач вважає, що вказаний договір не направлений на настання реальних наслідків, а тому в силу ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Висновки про нікчемність правочину податковим органом обґрунтовані відсутністю ПП «Піар Квадрат» за адресою місцезнаходження, а також неможливістю здійснювати останнім господарської діяльності у зв'язку з відсутністю необхідної кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів. Відповідач вказує на те, що вказаний контрагент позивача перебуває в стані 21 (ліквідаційна процедура) на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 у справі № 2а-4435/10/1670, згідно з якою ПП «Піар Квадрат» припинено, а свідоцтво платником податку на додану вартість анульовано. Посилається на те, що згідно з висновками документальної невиїзної перевірки ПП «Піар Квадрат», викладеними в акті від 19.07.2010 № 289/15-322/36093021, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено факт укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність вчинення операцій позивача з ПП «Піар Квадрат» підтверджено належними первинними документами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилання відповідача щодо нереальності операцій з ПП «Піар Квадрат» визнав обґрунтованими з огляду на відсутність вказаного контрагента за місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог наведених норм закону відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю контрагента позивача за адресою місцезнаходження або допущеними контрагентами порушеннями податкової дисципліни.

Платник податків (покупець товару) , який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом-постачальником товару (робіт, послуг), який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в податковому органі, в т.ч. зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказаний контрагент чи його контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

У результаті дослідження питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарів судом першої інстанції встановлено, що господарські операції позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які відповідають дійсності.

Зокрема, суд першої інстанції безпосередньо дослідив договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких пов'язується з господарською діяльністю, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про нереальних характер господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм закону, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції та неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі законної і обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта СКМ» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.06.2015
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-1670/5952/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника задоволено. Постанову апеляційного адміністративного суду скасовано та залишено в силі постанову окружного адміністративного суду.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію