Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 у справі № 808/287/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р м. Київ К/800/19754/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є., Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Тихоненко Д.В., Демянов М.М.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2014 року

у справі № 808/287/13-а

за позовом Фермерського господарства «Лідер - Демянов Приморського району»

до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Лідер - Демянов Приморського району» (далі по тексту - позивач, ФГ «Лідер - Демянов Приморського району») звернулось з позовом до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0002021701, від 29.12.2012 № 0000081501, від 29.12.2012 № 0000061501.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2014 року апеляційну скаргу МДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ФГ «Лідер - Демянов Приморського району», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу МДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено планову виїзну перевірку ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.12.2012 року №266/2202/34611351.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2; пп. 4.1.1, пп. 4.1.2, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 п. 135.4 п. 135.4 п. 135.5 ст. 135; п. 137.1 п. 137.2 п. 137.4 п. 137.10 п. 137.16 ст. 137, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 481 559,7 грн., пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; п. 4.1, ст. 4; п. 6.1, п. 6.4 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 8-1.1, п. 8-1.2, п. 8-1.6 п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. 209.1 п. 209.2 п. 209.6, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість в сумі 1 472 078,0 грн., ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів», п. 239.2. ст. 239 Податкового кодексу України в частині порушення термінів подання звітності за першу реєстрацію транспортних засобів в жовтні 2011 року та в жовтні 2012 року, пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, пп. 17.2 «а» ст. 17; п. 19.2 «а» ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.18 пп. 163.1.1 пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п. 167.1, п. 167.2 «а», «б» ст. 167; пп. 168.1.1 пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб податковим агентом в сумі 168,75 грн., п.164.1, пп.164.2.1, пп.164.2.17 «е» п. 164.2. ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України в частині заниження суми загального місячного оподатковуваного доходу під час надання фізичній особі додаткового блага в серпні 2012 року на суму 12 550,0 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 2 214,70 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 року №0002011701 за платежем: збір за першу реєстрацію колісних транспортних засобів (юр. осіб) на загальну суму 340,0 грн.; №0002021701 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, на загальну суму 6 041,31 грн. (за основним платежем - 2 383,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 657,86 грн.), від 29.12.2012 року №0000081501 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 674 527,11 грн. (за основним платежем - 1 481 559,70 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 192 967,41 грн.), №0000061501 за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2 850 734,00 грн. (за основним платежем - 1 472 078,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 378 656,00 грн.).

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2012 №0002021701, та від 29.12.2012 № 0000081501, № 0000061501 дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 № 0000081501 та № 0000061501, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, МДПІ зазначає, що ФГ «Лідер-Демянов Приморського району» при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів.

В акті перевірки зазначено, що продукція, вирощена на земельних ділянках, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, не є продукцією власного виробництва, у зв'язку з чим позивачем безпідставно отримано податкову пільгу та не сплачено до бюджету податок на додану вартість.

Відповідно до вимог ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 14Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) такий договір набирає після його державної реєстрації.

Відповідно до вимог п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею (далі - сільськогосподарське підприємство) , може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/ послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільгоспподатку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації останнім договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.

Пунктом 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.

Отже, враховуючи викладене, колегія суду погоджується з судами попередніх інстанцій, що висновок ДПІ щодо заниження ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» сум ПДВ та податку на прибуток є необґрунтованим.

В свою чергу, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0002021701 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, виходив з того, що МДПІ не вірно зазначені суми податку та штрафних санкцій, а оскільки неможливо з'ясувати спірну суму, то податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню повністю.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2011 року між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого в особі ректора ОСОБА_6 (Виконавець) та ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» (Замовник) укладено договір про навчання № 23/2ф, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався здійснити навчання ОСОБА_7, за що Замовник зобов'язується перерахувати навчальному закладу кошти на підготовку фахівця з вищою освітою у розмірі 74 200 грн. Оплата за навчання становить 18 550 грн. за кожний навчальний рік.

Суди першої інстанції та апеляційної інстанції при розгляді даної справи виходили з того, що відповідач, безпідставно визначив період отримання додаткового блага ОСОБА_7 як чотири місяці, оскільки оплата здійснювалась за повний навчальний рік, що призвело до невірного розрахунку суми податку та штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні в частині не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб податковим агентом в сумі 168,75 грн. в 2010 році.

З матеріалів справи вбачається, що МДПІ було надано до суду апеляційної інстанції розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що за вищевказаним розрахунком неможливо з'ясувати спірну, оскільки це не відноситься до компетенції суду, та погодився з судом першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0002021701 повністю.

Пунктом 1 ст. 81 КАС України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2014 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002021701 від 25.12.2012 року - скасувати. Справу цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.04.2015
ПІБ судді:
Вербицька О.В.
Реєстраційний № рішення
808/287/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції частково задовольнив скаргу контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій змінено, відмовлено у задоволенні позовних вимог платника. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію