Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 у справі № 2а/0470/8095/12
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07.04.2015 р. м. Київ К/800/29508/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2012

у справі № 2а/0470/8095/12

за позовом Приватного акціонерного товариства «ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.05.2012 № 0000152210, № 0000162210, № 0000172210, № 0000182210 та № 0000192210.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити без змін оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на дотримання судами норм процесуального права та правильне застосування норм матеріального права при постановленні таких рішень.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з 01.10.2010 по 31.12.2011, складено акт № 195/221/3208305 від 25.04.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 138.1 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, з урахуванням норм пп. 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 та п. 3 підр. 4 розд. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 16 869 172 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року в сумі 13 129 823 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 13 129 823 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 16 869 172 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього в сумі 225 769,61 грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість за жовтень 2011 року всього в сумі 24 428,25 грн. та завищено показник рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23)» податкових декларацій з ПДВ за грудень 2011 року на суму 3 561,29 грн.; завищено показник рядка 23 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 47 818,64 грн.; завищено рядок 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 62 052,43 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 22.05.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152210 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 12 місяців 2011 року на суму 3 561 грн.;

- № 0000162210 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 9 місяців 2011 року на суму 47 818 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 954 грн.;

- № 0000172210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 535,31 грн., в т.ч.: 24 428,25 грн. основного платежу та 6 107,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000182210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за квартал 2011 року на суму 16 869 172 грн.;

- № 0000192210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 225 769,61 грн. основного платежу.

Щодо неправомірного включення до складу валових витрат ІІ-IV кварталів 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування попередніх звітних періодів, слід зазначити наступне.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 статті 6 цього Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 зазначеного Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникла у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

На основі викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до складу витрат другого та четвертого календарних кварталів 2011 року підлягає включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за період 2010 року та перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням сум від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Щодо висновку про завищення валових витрат на суму збитків від реалізації трубної продукції на експорт в розмірі 4 720 956,17 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість, матеріалами справи встановлено наступне.

У серпні - грудні 2011 року позивачем придбана трубна продукція виробництва ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» в кількості 2 415,91 т. на загальну суму 24 439 954,28 грн., без врахування ПДВ, яка в подальшому була реалізована підприємству «INTERPIPE EUROPE» (Швейцарія) за договором комісії № 23/2008 від 03.01.2008.

Фінансовий результат за вказаною операцією у листопаді та грудні 2011 року становив від'ємне значення в сумі 925 848,52 грн.

Як встановлено в судовому порядку, підприємство «INTERPIPE EUROPE» є пов'язаною з позивачем особою, у зв'язку з чим останнім в уточнюючому розрахунку до декларації по податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 зменшено витрати за вказаний період на суму 925 848,52 грн.

Згідно з абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Тобто, при здійсненні платником податку операцій з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким платником особами або за операціями з давальницькою сировиною всі витрати, понесені у зв'язку з такими операціями, не повинні перевищувати отримані від таких операцій доходи.

Матеріалами справи встановлено, що витрати позивача за вказаними операціями не перевищують суму доходу, що повністю узгоджується з приписами Податкового кодексу України.

Необхідність проведення коригувань сплачених сум податку на додану вартість Податковим кодексом не передбачена.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Оскільки, в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем під час придбання товарів за договором комісії №У23/2008 від 03.01.2008 і вказані товари були використані у господарській діяльності позивача, а тому такі витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача, що свідчить про правомірність формування ним податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2012  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.04.2015
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
2a/0470/8095/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію