Ухвала Вищого адміністративного суду україни від 07.04.2014 у справі № 2а-17258/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/35605/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.,Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представника позивача - Балицького І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2013

у справі № 2а-17258/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР»

про накладення арешту на кошти та цінності на рахунках у банку

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР», що знаходяться на розрахункових рахунках на суму податкового боргу у розмірі 7 855 264,28 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зазначає, що податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених відповідачем у поданих податкових деклараціях: за серпень 2012 року (від 20.09.2012 № 9057638624) на суму 1 073 600,06 грн., за вересень 2012 року (від 22.10.2012 № 9065360599) на суму 3 904 391 грн., за жовтень 2012 року (від 22.11.2012 № 9073456513) на суму 1 326 228 грн., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011 року (від 30.11.2012 № 9075679596) на суму 132 грн., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011 року (від 30.11.2012 № 9075683057) на суму 914 грн., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року (від 30.11.2012 № 9075685420) на суму 196 грн., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2011 року (від 30.11.2012 № 9075683543) на суму 338 грн., визначених ДПІ у податкових повідомленнях-рішеннях від 01.11.2012 № 000081509 на суму 170 958 грн. (у т.ч.: 113 972 грн. - основний платіж; 56 986 грн. - штраф) та від 13.11.2012 № 000261509 на суму 85 150,50 грн. (у т.ч.: 56 767,08 грн. - основний платіж та 28 383,50 грн. - штраф) , а також у зв'язку з нарахуванням пені у розмірі 2 669,82 грн. з 01.10.2012.

Податковий борг з податку на прибуток виник, як зазначає позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у поданій податковій декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2012 року (від 19.11.2012 № 9070568404) на суму 1 291 214,82 грн.

В судовому порядку встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 000081509 та від 13.11.2012 №000261509 одержані відповідачем 22.11.2012, згідно повідомлення про вручення (кур'єрська доставка).

Згідно рішення Державної податкової служби у м. Києві від 12.12.2012 № 8479/10/12-414 про продовження строку розгляду первинних скарг, на вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем подані скарги до ДПС у м. Києві від 29.11.2012 № НЮ-10/535, № НЮ-10/533 (вх. № 6384/10, № 6383/10 від 04.12.2012).

Таким чином, визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання з ПДВ в сумі 170 958 грн. та 85 150,50 грн., на момент звернення до суду з даним позовом, не були узгодженими та не могли бути включені до податкового боргу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем подано до ПАТ «Ерде Банк» ряд платіжних доручень, прийнятих вказаним банком до виконання у день подання, відповідно до яких та листа від 01.10.2012 № 117 до ПАТ «Ерде Банк» здійснені наступні платежі: від 26.09.2012 № 52 про сплату ПДВ за серпень 2012 року у сумі 2 000 000 грн.; від 26.09.2012 № 53 про сплату ПДВ за вересень 2012 року у сумі 2 100 000 грн.; від 26.09.2012 № 54 про сплату ПДВ за жовтень 2012 року у сумі 2 000 000 грн.; від 26.09.2012 № 55 про сплату ПДВ за листопад 2012 року у сумі 1 100 000 грн.; від 26.09.2012 № 56 про сплату ПДВ за грудень 2013 року у сумі 700 000 грн.; від 26.09.2012 № 57 про сплату ПДВ за січень 2013 року у сумі 300 000 грн.; від 26.09.2012 № 58 про сплату ПДВ за лютий 2013 року у сумі 600 000 грн.; від 26.09.2012 № 59 про сплату податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року у сумі 900 000 грн.; від 26.09.2012 № 60 про сплату податку на прибуток за ІV квартал 2012 року у сумі 300 000 грн.; від 18.10.2012 № 64 про сплату ПДВ за квітень 2013 року у сумі 1 450 000 грн.; від 18.10.2012 № 65 про сплату ПДВ за травень 2013 року у сумі 1 350 000 грн.; від 18.10.2012 № 66 про сплату ПДВ за червень 2013 року у сумі 3 100 000 грн.; від 18.10.2012 № 67 про сплату податку на прибуток за ІV квартал 2012 року у сумі 1 200 000 грн.; від 18.10.2012 № 68 про сплату податку на прибуток за І квартал 2013 року у сумі 2 000 000 грн.; від 18.10.2012 № 69 про сплату ПДВ за березень 2013 року у сумі 1 266 060,47 грн.

Із вказаних платіжних доручень ПАТ «Ерде Банк» було виконано лише від 26.09.2012 № 57 на суму 300 000 грн. В решті вказані платіжні доручення не були виконані ПАТ «Ерде Банк» з вини останнього, факт чого встановлено та підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 № 6011-54/15437-2012, що набрало законної сили 11.12.2012.

Вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 № 6011-54/15437-2012 задоволено позов ТОВ «ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР» та зобов'язано ПАТ «Ерде Банк» здійснити переказ з рахунку позивача на відповідний бюджетний рахунок платежі, за платіжними дорученнями від 26.09.2012 № 52-56, № № 58-60 та від 18.10.2012 № №64-69.

Листом від 24.10.2012 № 6466/1 ПАТ «Ерде Банк» повідомив позивача та відповідача про те, що виконає зазначені платіжні доручення у відповідності до Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України).

Водночас, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами, врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 30.1 ст. 30 цього Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлена відповідальність банка, що обслуговує платника, та банка, що обслуговує отримувача, перед платником та отримувачем.

Крім того, п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України надано право органам державної податкової служби за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів.

Аналізуючи наведені норми права можна зробити висновок, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податку припиняється із його повною сплатою до бюджету; виконання платником зобов'язання по сплаті до відповідного бюджету суми податкового зобов'язання шляхом подання до банку платіжного документа на перерахування (переказ) сум податку, припиняється з моменту прийняття обслуговуючим банком такого платіжного документа; подальше несвоєчасне перерахування банком сплачених платником сум податку до бюджетів (державних цільових фондів) може мати негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій та пені саме для банку.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013 слідує, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну позивача - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити по даній справі заміну позивача - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.04.2014
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
2а-17258/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга контролюючого органу було залишена без задоволення.
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію