Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі № 1570/3417/2012

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/13011/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря: Руденко А.М.,

за участю представників позивача: Сідєльнікова А.В.,

відповідача: Дімова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р.

у справі № 1570/3417/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р., адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо включення до акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГ-ГАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р.» від 08.09.2010 р. №2811/23-0301/30194498 висновків про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 556 536,00 грн., скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. №0000412330 та №0000422330 від 19.12.2011 р. у сумі 1 157 870,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанції прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.08.2010 р. по 25.11.2010 р. посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного ті іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за наслідками якої був складений акт від 02.12.2011 р. №3234/23-0301/30194498.

У ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.12.5 п.5.12 розділу 5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №166, підприємству донараховано податок на додану вартість у сумі 401 666,00 грн., у тому числі у квітні 2010 року - 401 666,00 грн., зменшено значення рядка 26 (24) «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на кінець червня 2011 року на суму 2 765 520 грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 р.:

№0000412330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 401 666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 100 417,00 грн.;

№0000422330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 765 520,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 401 666,00 грн. Зазначений висновок відповідачем зроблено на підставі результатів попередньої планової виїзної перевірки позивача, яка оформлена актом від 08.09.2010 р. №2811/23-0301/30194498, у висновках якого зазначено про необхідність зменшення позивачу від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 1 556 536,00 грн.

Разом із тим, як було зазначено судами, податкового повідомлення-рішення щодо зменшення позивачу залишку від'ємного значення на вказану суму на підставі зазначеного акта перевірки відповідачем не приймалось та не надсилалось.

У той же час, відповідач дійшов висновку, що дане порушення призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2010 року на суму 1 154 870,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 401 666,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Інвестпром» (продавцем) та позивачем укладено договір купівлі-продажу природного газу від 30.01.2009 р. №03/02-2009, за умовами якого продавець зобов'язаний був передати, а покупець прийняти та сплатити на умовах договору природний газ.

Відповідно до п.3.2. Договору передачу поставленого покупцю газу за звітний місяць сторони оформлюють актом приймання-передачі газу із зазначенням фактичного переданого об'єму, що є підставою для коригування розрахунків.

У квітні 2009 року ТОВ «Компанія Інвестпром» передало, а позивач прийняв природний газ в обсязі 10000,000 тис. куб. м на суму 24 243 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2009 р., підписаного сторонами та скріпленого печатками продавця та покупця.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.01.2009 р.

№03/02-2009 продавцем виписано податкові накладні №194 від 01.04.2009 р. на суму 48 000 грн., у т. ч. ПДВ 8 000 грн., №195 від 02.04.2009 р. на суму 4 749 300 грн., у т. ч. ПДВ 791 550 грн., №196 від 14.04.2009 р. на суму 2 200 000 грн., у т.ч. ПДВ 366 666,67 грн., №197 від 15.04.2009 р. на суму 2 648 600 грн., у т.ч. ПДВ 441 433,33 грн., №170 від 25.03.2009 р. на суму 200 000 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., №174 від 30.03.2009 р. на суму 100 000 грн., у т.ч. ПДВ16 666,67 грн.

Про оплату товару згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія Інвестпром», свідчать платіжні доручення, також наявні у матеріалах справи.

В підтвердження факту придбання природного газу від ТОВ «Компанія Інвестпром» позивачем надано докази подальшої реалізації вказаного природного газу іншим контрагентами, про що також було зазначено судами попередніх інстанцій.

Разом із тим, між сторонами виник спір стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами наведених господарських операцій у розмірі 1 657 650,00 грн. за квітень 2009 року.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції. що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Керуючись наведеними нормативними приписами, судові інстанції обгрунтовано визначились із тим, що податковий кредит у сумі 1 607 650,00 грн. за квітень 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Інвестпром» був правомірно сформований позивачем. Надані останнім документи первинного обліку (податкові накладні, акт приймання-передачі природного газу, реєстри реалізації природного газу) свідчать про фактичне придбання позивачем природного газу у ТОВ «Компанія Інвестпром».

За наведених обставин, судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку стосовно безпідставності доводів відповідач про необхідність зменшення позивачу залишку від'ємного значення на 1 556 536,00 грн. (який включає суму податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Компанія Інвестпром» за квітень 2009 року), що, у свою чергу, призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2010 року на суму 1 154 870,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 401 666,00 грн.

Між тим, судова колегія не може погодитись із висновками судових інстанцій при визначенні обґрунтованою частину позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГ-ГАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р.» від 08.09.2010 р. №2811/23-0301/30194498 висновків про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 556 536,00 грн.

Відповідно до ст.17 КАС України, предметом розгляду справи по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акту перевірки. Відповідно, акт перевірки, зокрема його висновки, не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права в наведеній частині не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у такій частині та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Крім того, судова колегія погоджується і з висновком попередніх судових інстанцій щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 607 650 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за серпень 2010 року на вказану суму. зважаючи на те, що податковий кредит серпня 2010 року на таку суму не підтверджено податковими накладними звітного періоду.

Суди правомірно відхилили посилання позивача на те, що податковий кредит серпня 2010 року у сумі 1 607 650,00 грн., сформований на підставі податкових накладних, виданих  ТОВ «Компанія Інвестпром».

Так, у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року позивачем зазначено індивідуальний податковий номер постачальника - 000000000000. Тобто з вказаної податкової звітності неможливо встановити, з яким контрагентом мав взаємовідносини позивач у серпні 2010 року.

Також, у розділі ІІ (рядок 9) додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року зазначений період виписки податкових накладних - серпень 2010 року. Однак позивач посилається на податкові накладні, виписані за період березень-квітень 2009 року, які не зазначені у декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

За таких підстав, судами правомірно встановлено завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1 607 650,00 грн., що дало вичерпні правові підстави відмовити у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. у справі №1570/3417/2012 скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГ-ГАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р.» від 08.09.2010 р. №2811/23-0301/30194498 висновків про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 556 536,00 грн.

Прийняти у зазначеній частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. у справі №1570/3417/2012 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.      

Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
06.04.2014
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
1570/3417/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції в певній частині скасовані, а в іншій – залишена без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію