Ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.07.2015 у справі № 2а-2588/10/0370
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/9991/23511/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г., Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Остапук І.І.

відповідача Пивовара В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступника Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012

у справі №2а-2588/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА»

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 18.06.2010 №0000602301/0/604, від 30.08.2010 №0000602301/1/604, від 17.09.2010 №0000602301/2/604 про визначення податкового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 747315,80 грн. та податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000592301/0/604, від30.08.2010 №0000592301/1/604, від 17.09.2010 №0000592301/2/604 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 407990 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача на правонаступника - Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.01.2010 по 31.01.2010, за результатами якої складено акт від 08.06.2010 року № 704/46/2301/33273907.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4. пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 941786,94 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий місяць 2010 року на суму 407990 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27) за лютий 2010 року на суму 533797 грн.

На підставі акта перевірки, з врахуванням результатів апеляційного узгодження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000602301/0/604, від 30.08.2010 № 0000602301/1/604, від 17.09.2010 №0000602301/2/604 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 747315.80 грн., у тому числі 533797 грн. основного платежу та 213518,80 гри. штрафних (фінансових) санкцій, та податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0000592301/0/604,від 30.08.2010 №0000592301/1/604, від 17.09.2010 № 0000592301/2/604 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 407990 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових витрат підприємства є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі, вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) податку на додану вартість, факт сплати (нарахування) податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних матеріальних та нематеріальних активів, у вартості яких сплачено (нараховано) ПДВ, в господарській діяльності платника.

Реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідачем не заперечувалась, факт сплати ПДВ у вартості матеріалів та сировини, що використовувались позивачем у власній господарській діяльності під час створення кінцевої продукції підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Висновки податкового органу, що реалізація продукції за ціною нижче собівартості її виробництва не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання прибутку, що виключає можливість віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості матеріалів та сировини, які використовувались у виготовлені кінцевої продукції, до складу податкового кредиту судами попередніх інстанцій правильно визнано безпідставними, оскільки положення Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» таЗакону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності прибутку по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач почав виготовляти продукцію власного виробництва (деревостружкові плити) у січні 2010 року, значні затрати виробництва та його невеликі обсяги, обумовили високу собівартість продукції, яка не давала змогу конкурувати на ринку ідентичних товарів, при цьому продаж продукції за ціною нижчою її собівартості відбувався протягом січні-лютого 2010 року, що не може свідчити про систематичний характер такої діяльності та одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми (що, в свою чергу, призводить до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету ПДВ).

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

В свою чергу, відповідачем не доведено спрямованість умислу платника податку на отримання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість.

Щодо заниження позивачем податкових зобов?язань з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 412396,67 грн., то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано доказів включення позивачем до складу податкового кредиту у січні 2010 року ПДВ в розмірі 412396,67 грн. на підставі податкової накладної від 31.01.2010 № 656, яка була виписана помилково, що виключає підстави для коригування податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 412396,67 грн. згідно розрахунку № 53/656.

За встановлених обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановлених у справі рішень суду першої та апеляційної інстанції, з мотивів наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук, Ю.І.Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
05.07.2015
ПІБ судді:
Ланченко Л.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-2588/10/0370
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію