Ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.04.2015 у справі №2а-1358/12/2070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2015 р.м. Київ К/9991/70394/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайло О.М.

Суддів Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року

у справі №2а-1358/12/2070

за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання їх протиправними,

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання їх протиправними.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківськогоапеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

У період з 24 листопада 2011 року по 07 грудня 2011 року контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань закономірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, про що склав акт від 14 грудня 2011 року №862/07-012/34328904.

У ході проведеної перевірки податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 197.1.28 пункту 197.1статті 197, пункту 198.4 статті 198. пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України та підпунктів 4.6.2, 4.6.3 пункту 4.6 розділу V Наказу ДПА України від 25 лютого 2011 року №41 «Про затвердження порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року 3197/18935, у результаті чого позивач завищив від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації за серпень 2011 року) на 433 984,00 грн.; неправомірно зарахував від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації за серпень 2011 року) на 433 984,00 грн.; занизив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25 декларації за серпень 2011 року) на 17 520,00 грн.

За результатами проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0000061601, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 433 984,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108 496,00 грн. та №0000071601, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26 280,00 грн., з яких 17 520,00 грн. за основним платежем та 8 760,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною виробничою діяльністю позивача є постачання теплової енергії кінцевому споживачу, вартість якої включається до складу квартирної плати фізичним особам і до якої відповідно до пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України застосовується особливий порядок ведення податкового обліку - касовий метод.

З матеріалів справи вбачається, що з Державного бюджету України місцевому бюджету 03 серпня 2011 року була перерахована субвенція на погашення заборгованості минулих років в різниці тарифів на теплову енергію згідно статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування за 2010 рік» від 11 травня 2011 року №503 на загальну суму 2 709 025,97 грн.

Вказана субвенція 03 серпня 2011 року у повному обсязі була перерахована Харківській філії дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії Нафтогаз України» за отриманий у 2010 році газ природний у розмірі 2 709 025,97 грн., у т.ч. ПДВ - 451 504,34 грн.

На суму перерахованих Харківській філії дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» коштів (03.08.2011 р.) за отриманий у 2010 році газ природний, позивач, який застосовує касовий метод введення податкового обліку, включив до рядку 10.1 декларації з ПДВ за серпень 2011 року податкові накладні отримані у лютому-квітні 2011 року та жовтні - грудні 2010 року на обсяг придбання (без ПДВ) у сумі 2 257 521,56 грн. та дозволений податковий кредит у сумі 451 504,31грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що надані позивачем послуги з постачання теплової енергії населенню не є об'єктом оподаткування, відтак у позивача відсутнє право на включення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного газу, який необхідний для вироблення такої теплової енергії, до складу податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками попередніх судових інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Так, Законом України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась і постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалась населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Відповідач, визначаючи позивачу податкові зобов'язання спірними рішеннями, вказав на порушення пп.197.1.28 п.197.1 ст.197, п.198.4 ст.198, п.199.1 та п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою підпунктом 193.1 статті 193 (з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. пунктом 10 підрозділу 2розділу XX) цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті), та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п. 198.4 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку нараховані (сплачені) за придбані (виготовлені) платником товари/ послуги та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування та/або звільняються від оподаткування.

При застосуванні касового методу (пп. 14.1.266 п.14.1 ст.14 Кодексу) формування податкового кредиту, дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/ послуг.

Пунктом 199.1 ст.199 Кодексу визначено пропорційне формування податкового кредиту для оподаткованих і звільнених від оподаткування операцій, яка відповідає частці використання таких товарів/ послуг в оподатковуваних та звільнених від оподаткування операціях.

Згідно п.199.2 ст.199 Кодексу частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподаткованими та неоподаткованими операціями визначається у відсотках як відношення обсягів постачання (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподаткованих та неоподаткованих операцій (без урахування сум податку) за цей самий попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

У той же час, судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою той факт, що операції фінансово господарської діяльності підприємства у 2010 році із постачання природного газу та перерахування субвенції ДК «Газ України «НАК «Нафтогаз України» за отриманий у 2010 році газ природний у сумі 2 709 025,97 грн. та отримання податкових накладних, на підставі яких сформовано спірну суму податкового кредиту, відбулось у період дії іншого нормативного акту, а саме - Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, якого не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Як випливає зі змісту вказаної норми, вона регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

У той же час, придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Відповідно до зазначеного, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». Зазначена норма встановлює, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі №2а-1358/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0000061601 та №0000071601.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» 32,19 грн. судового збору.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Нечитайло О.М.

СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
05.04.2015
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
№2а-1358/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу платника. Рішення судів попередніх інстанцій скасовані, прийнято нову постанову.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію