Ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі № 2а-2619/11/1070
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/22882/12 

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-2619/11/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 24.05.2011 № 0000392353.

ДПІ у Миронівському районі Київської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: ст. 128 Конституції України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, ч. 1 ст. 201, ч.ч. 1-6 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011 № 0000392353 грошового зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 243836 грн. слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки за період листопад-грудень 2010 року, викладені в акті від 29.04.2011 № 201/23-011/00951770.

Штрафні санкції податковий орган застосував у зв'язку з тим, що вважає, що позивач завищив податковий кредит за листопад 2010 року в сумі 286517,83 грн. та за грудень 2010 року в сумі 38597, 01 грн. в результаті порушення вимог п.п. 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 ст. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Така позиція обґрунтована тим, що операції позивача з придбання товарів у ПП «Альтекс-Юг» не спрямовані на реальне настання наслідків у зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували протилежне.

В оспорюваному податковому повідомленні-рішенні є посилання на п.п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України. Посилання на норму закону, яка стала підставою для визначення штрафних санкцій, немає. Однак з огляду на суму, визначену в податковому повідомленні-рішенні - 243836 грн., судами встановлено, що відповідачем застосовано штрафні санкції в розмірі 75 %, передбаченому абз. 6 п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що податковий орган протиправно застосував штрафні санкції, оскільки порушення виявлено за період, що передував набранню чинності Податковим кодексом України.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що штрафні санкції накладаються на платника податків у разі якщо контролюючий орган визначає платнику податків суми податкового зобов'язання, зменшує суми бюджетного відшкодування та/або зменшує від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше за підставами, викладеними підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, і їх розмір визначається у відсотках від суми нарахованих податкових зобов'язань.

Таким чином, накладення на позивача відповідачем за податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011 № 0000392353 штрафних санкцій на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 123 Податкового кодексу України без визначення позивачу податкового зобов'язання з податку та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше є протиправним.

Окрім того, до 06.08.2011, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI, Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 01.01.2011.

Тому, з 01.01.201, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 06.08.2011, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, лише в тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР не було передбачено такого правопорушення як завищення платником податку суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше.

Враховуючи наведене, притягнення платника податку до відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України, за правопорушення, склад якого не було передбачено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, є протиправним.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
05.10.2015
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-2619/11/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
У задоволені касаційної скарги контролюючого органу було відмовлено.
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію