Ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі № 2а-13834/11/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/28080/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної об'єднаної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2а-13834/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до Окружної об'єднаної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Києві від 15.06.2011 № 0000614240.

Окружна ОДПІ - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 184.1, 187.1 ст. 184, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2011 № 0000614240 від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за І квартал 2011 року в сумі 63250 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн. слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки, викладені в акті від 02.06.2011 № 349/42-40/36483471, про порушення вимог п.п. 198.3, 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Регіон Логістик» послуг з транспортно-експедиційного обслуговування за договором від 01.10.2010 № 01/10/10-РЛ, оскільки вказаний правочин в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Така позиція обґрунтована податковим органом відсутністю ТОВ «Регіон Логістик» за юридичною адресою, відсутністю у вказаного контрагента позивача обладнання, складських, торговельних приміщень, транспорту, трудових ресурсів та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, неподанням додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних та від'ємне значення.

Порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність постачальника. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем послуг з транспортно-експедиційного обслуговування судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (договір про транспортно-експедиційне обслуговування, заяви на перевезення, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні, банківські виписки), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності, складені з врахуванням економічної сутності проведених операцій.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та надали правову оцінку встановленим обставинам. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Окружної об'єднаної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
05.10.2015
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-13834/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
У задоволені касаційної скарги контролюючого органу було відмовлено.
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію