Ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі № 2-а-885/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/43970/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012

у справі № 2-а-885/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалт»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ТОВ «Де гранд ЛТД» за червень, липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2011 № 572/1-23-30-30021475. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0001802330, № 0001802330 та № 0001812330.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України, ч, 1 ст. 207, ст. 3 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ТОВ «Де гранд ЛТД» за червень, липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2011 № 572/1-23-30-30021475. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягали в неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Дегранд ЛТД» комплектуючих та виконання ремонтних робіт за договорами від 23.06.2011 № 129 та № 130, від 21.06.2011 № 115 та № 117, від 04.07.2011 № 704.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач вказує на відсутність доказів щодо фактичної поставки товарів та виконання робіт, відсутність у ТОВ «Дегранд ЛТД» основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, податковий орган посилається на висновок спеціаліста НДЕКЦ при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 04.10.2011 № 379 за результатами проведення почеркознавчого дослідження, згідно з яким підписи від імені директора ТОВ «Дегранд ЛТД» на звітних документах виконані іншою особою.

Вчинення позивачем вказаних порушень призвело до заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 438515 грн., в т.ч.: за червень 2011 року в сумі 206054 грн., за липень 2011 року в сумі 232461 грн., а також до завищення від'ємного значення за червень 2011 року в сумі 96719 грн.

На підставі акту перевірки від 19.12.2011 № 572/1-23-30-30021475 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011:

- № 0001802330 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 290576 грн., в т.ч.: 232461 грн. основного платежу та 58115 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001802330 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 290576 грн., в т.ч.: 438515 грн. основного платежу та 58116 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001812330 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року в загальній сумі 96720 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

Обґрунтування відповідача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до неправомірності вирішення судами попередніх інстанцій справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та збігаються з наведеними в акті перевірки обставинами.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також підстави виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені продавцем порушення вимог законодавства, в т.ч. правил створення підприємства та ведення господарської діяльності.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що підприємство-контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мало правоздатність та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів та ремонтних робіт судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (договори поставки, специфікації до договорів, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення) , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності.

Ці первинні документи оцінені судами як належні та достатні докази вчинення господарських операцій з метою використання в господарській діяльності. На підставі цих доказів судами встановлено, що придбані позивачем товари в подальшому використовувались ним у власній господарській діяльності, а саме - під час виконання зобов'язань позивачем за договором від 15.02.2011 № 157 щодо капітального ремонту та модернізації турбіни парової Т-100/120-130 та генератора ТВФ-120-2 бл. № 1, укладеним між позивачем та ПАТ «Харківська ТЕЦ-5».

Таким чином, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, діючи в межах перегляду касаційної скарги, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
05.10.2015
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2-а-885/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
У задоволені касаційної скарги контролюючого органу було відмовлено.
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію