Ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.01.2015 у справі № 0870/7403/12
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2015 року м. Київ К/800/45802/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013

у справі № 0870/7403/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, задоволено позовні вимоги.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, складено акт №21/23-2/00382094 від 24.04.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог п.200.4, 200.14 ст.200 ПК України.

ДПІ зроблено висновок про те, що ПАТ «ЗКФ» недостовірно визначено сплачену частину залишку від'ємного значення по декларації за грудень 2011 року у сумі 1 996 762,00 грн., чим занижено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2011 року в сумі 1 996 762,00грн.

Також, ДПІ прийнято до уваги Акт позапланової виїзної перевірки ПАТ «ЗКФ» з питань дотримання вимог податного законодавства з питань оподаткування ПДВ за період 01.09.2011 по 30.09.2011 (Акт від 13.01.2012 № 7/23-2/00382094), яким встановлено порушення п. 198.1. п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 2001.1 ст.200 ПК України, а саме: підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року суму ПДВ у розмірі 280173,00 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полаторе Груп» на суму ПДВ 254507,00 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Харківцукрозбуд» на суму ПДВ 25666,00 грн., чим завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного періоду по декларації за вересень 2011 року на 280173,00 грн.

Не погодившись з висновками, наведеними в акті, позивач подав заперечення до податкової служби.

Під час розгляду заперечень, відповідачем була призначена документальна позапланова перевірка, за результатами якої складений акт від 18.06.2012 № 46/22-11, в якому встановлено порушенням ПАТ «ЗКФ» п. 204.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за грудень 2011 року у розмірі 1964121,00 грн.

За результатами проведених перевірок, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 №0001192211, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1964121,00 грн. та в рішенні зазначено, що ПАТ «ЗКФ» добровільно відмовляється від отримання суми заниження у розмірі 1964121,00 грн., як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що у вересні 2011 року позивачем, на підставі договорів поставки укладених з ТОВ «Полаторе Груп» та з ТОВ «АПК Харківцукрозбуд», для виробництва кондитерських виробів був придбаний цукор - пісок.

Факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортною накладною.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, їх свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення таких операцій не були анульовані.

Придбаний у вказаних контрагентів товар (цукор) використано позивачем у власній господарській діяльності, основним видом якої є виробництво та торгівля кондитерськими виробами.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 200.6 ст. 200 ПК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, з наведеного вбачається, що прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом виключно платника податків, наданим йому положеннями ст. 200 ПК України, а не обов'язком.

Як було вірно встановлено судами, у грудні 2011 року позивачем не приймалось рішення ні про повернення сум бюджетного відшкодування, ні про зарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періоді, у зв'язку із чим позивачем ні рядок 23.1, ні рядок 23.2 податкової декларації за грудень 2011 року не заповнювався.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, спростовуються доводи відповідача про заниження позивачем бюджетного відшкодування за грудень 2011 року.

Доводи, зазначені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді (підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.01.2015
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
0870/7403/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
У задоволенні касаційної скарги контролюючого органу відмовлено, рішення судів попередніх інстанцій, що прийняті на користь платника податків залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення суду касаційної інстанції в подальшому не переглядалось Верховним Судом України
Замовити персональну презентацію