Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 у справі № 2а-0870/1840/11

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Київ К/800/7263/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Бухтіярової І.О.,

суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 року

у справі № 2а-0870/1840/11

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області (далі - відповідач, ДПА в Запорізькій області)

про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у березні 2011 року до суду з позовом до ДПА в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової консультації ДПА в Запорізькій області від 17.03.2011 року № 157/14/31-1147 та зобов'язання ДПА в Запорізькій області надати нову податкову консультацію.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 року, позов задоволено частково: визнана протиправною та скасована податкова консультація ДПА в Запорізькій області від 17.03.2011 року № 157/14/31-114. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправною та скасування податкової консультації та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дані рішення в цій частині не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України із зверненням щодо надання податкової консультації у зв'язку з тим, що він у 2010 році як платник податку на доходи фізичних осіб отримав дохід у вигляді спадщини від своєї бабусі, тобто особи другого ступеня споріднення. Спадщина складалась із частини квартири, земельної ділянки, майнового паю та вкладів Ощадного банку. При цьому вклади, які були отримані позивачем, складались із незначної суми, поміщеної до банку після 02.01.1992 року та з більшої суми, поміщеної до 02.01.1992 року.

28.02.2011 року позивачем був отриманий лист № 2083/С/17-0714 від Державної податкової адміністрації України, в якому зазначено, що податкову консультацію на його звернення доручено надати ДПА в Запорізькій області.

19.03.2011 року від ДПА в Запорізькій області позивач отримав податкову консультацію від 17.03.2011 року № 157/14/31-114, якою було розяснено, що: декларування доходів, отриманих фізичними особами у 2010 році, повязано із виконанням платниками податків вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; доходи, одержані у вигляді успадкованого майна у 2010 році, в тому числі вклади до Ощадного банку, поміщені до 02.01.1992 року, включаються до складу оподаткованого річного доходу та підлягають оподаткуванню за ставкою 5% від об'єкта оподаткування.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи податкову консультацію протиправною, послався на підпункт 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «д» пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обов'язковою умовою оподаткування вкладу є зберігання коштів на рахунках спадкодавця, відкритих в банках та небанківських фінансових установах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку спадщиною є вклад в Ощадбанку, внесений спадкодавцем до 1992 року. На рахунку Ощадбанку цей вклад не зберігається і вільно його отримати позивач не може.

Відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» держава визнала себе зобов'язаною перед громадянами по вкладах в установах Ощадбанку, поміщених до 02.01.1992 року. Компенсація витрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин, в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік та за переліком груп вкладників, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що отриманою спадщиною у вигляді вкладу в Ощадбанку спадкоємець не має реальної можливості скористуватись та розпорядитись.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідно до підпункту «в» пункту 174.2.1 статті 174 Податкового кодексу України, який діяв на час подання позивачем податкової декларації, за нульовою ставкою оподатковуються грошові заощадження, поміщені до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.

Доводи касаційної скарги про те, що податкова консультація не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не створює прав та обов'язків платників податку, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржено до адміністративного суду є безпідставними.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Запорізькій області - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі № 2а-0870/1840/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановленістаттями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.12.2013
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
2а-0870/1840/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення попередніх інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію