Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 у справі № 2а-10276/09/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/9991/24953/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

по справі № 2а-10276/09/2170

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні

до Приватного підприємства "Ладжен"

про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів і скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2009 року Державна податкова інспекція звернулась до суду із позовною заявою про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів, первинних фінансово - господарських документів та скасування державної реєстрації ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податкова інспекція посилається на те, що підставою визнання недійсним установчих, реєстраційних та первинних фінансово - господарських документів, а також скасування державної реєстрації є допущені порушення при реєстрації змін (засновник та директор гр. ОСОБА_4) до установчих документів Підприємства, які не можна усунути, оскільки, така реєстрація відбулась поза межами правового поля, так як у гр. ОСОБА_4 була відсутня воля на набуття прав та обов'язків учасника та директора Товариства, а отже останнє було створено без мети здійснення господарської діяльності, реєстрація підприємства проведена на підставну особу з метою ухилення від сплати податків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" зареєстровано як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Херсонської міської ради 18.08.2005, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_1.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.04.2009 Товариство є зареєстрованим, його засновником та директором є ОСОБА_5 (з  моменту перереєстрації установчих документів 24.07.2007).

Відповідно до п.   4 ч.    1 ст.   17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п.   17 ст.   11 Закону України від 04.12.1990 №    509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням нормЗакону України від   15.05.2003 №   755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" , який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб визначений Законом №   755-IV та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення змін до установчих документів, повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для залишення без розгляду документів, які подані для проведення відповідних замін.

За відсутності підстав для залишення без розгляду документів, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної картки (ч. 3 ст.  25, ч. 13 ст. 29 цього ж Закону).

Перелік підстав для залишення без розгляду документів, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить.

Згідно з ч.   1 ст.   33 Закону №   755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст.   38 Закону України №    755-IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Відповідно до п.   2 ч.   1 ст.   110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Абзацом 1 ч.   2 ст.   110 Цивільного кодексу України визначено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з ч.   2 ст.   19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на підставу позовних вимог про скасування державної реєстрації  юридичної особи посилався на те, що при реєстрації змін до установчих документів Підприємства, були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме - перереєстрація Підприємства проведено на підставну особу та без мети здійснення господарської діяльності, а лише для ухилення від сплати податків.

Проте, судами під час розгляду справи не було встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації змін до установчих документів Підприємства, які не можуть бути усунуті. Належні та допустимі докази позивачем не надано.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові в частині вимог щодо скасування державної реєстрації Підприємства є правомірним та обґрунтованим.

У той же час, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.    1 ст.    3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз положень п.   8 ст.   3, ч.   4 ст.   50, ст.   104 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.

Вирішуючи питання щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів, первинних фінансово - господарських документів суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яким не передбачено повноваження державної податкової інспекції на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів та первинних фінансово - господарських документів. Таким чином, суди дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки такі вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суди, не врахувавши наведені приписи законодавства, дійшли помилкового висновку про відмову у позові замість закриття провадження у справі на підставі п.   1 ч.   1 ст.   157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.  ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 по справі № 2а-10276/09/2170 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів та первинних фінансово - господарських документів скасувати із закриттям провадження у справі, в решті судові рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер, А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.06.2015
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-10276/09/2170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів та первинних фінансово - господарських документів скасувати із закриттям провадження у справі, в решті судові рішення - залишити без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.  
Замовити персональну презентацію