Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.06.2014 у справі № 2а-14907/09/9/0170
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/31501/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі № 2а-14907/09/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал»

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинною першої податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання нечинною першої податкової вимоги від 24 листопада 2009 року № 1/351.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу ДПІ в м. Керчі АР Крим № 1/351 від 24 листопада 2009 року про примусове стягнення з ТОВ «Інфлот-Універсал» податкового боргу у розмірі 89786,26 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Керчі АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

09 листопада 2009 року ТОВ «Інфлот-Універсал» подало до ДПІ в м. Керчі АР Крим декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2009 року, у рядку 17 якої задекларувало до сплати в бюджет податкові зобов'язання у сумі 1042824,00 грн. (арк. справи 9).

Задекларована ТОВ «Інфлот-Універсал» сума податкових зобов'язань з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року була сплачена до бюджету у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 03 листопада 2009 року на суму 90000,00 грн. та № 825 від 18 листопада 2009 року на суму 952824,00 грн. (арк. справ 10-11).

Разом з цим, 24 листопада 2009 року ДПІ в м. Керчі АР Крим було сформовано та надіслано ТОВ «Інфлот-Універсал» першу податкову вимогу № 1/351, в якій вказано, що станом на 23 листопада 2009 року сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов'язаннями за платежем: податок на прибуток складає 89786,26 грн. - за основним платежем (арк. справи 8).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у податкового органу були відсутні правові підстави для надіслання позивачу першої податкової вимоги, оскільки податкові зобов'язання ТОВ «Інфлот-Універсал», узгоджені позивачем у податковій декларації за 3 квартали 2009 року, були погашені ним у порядку у повному обсязі, у строк, визначений абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що підтверджено платіжними дорученнями з відповідним призначенням платежу, які містять відмітки банку про їх одержання, з урахуванням того, що обов'язок підприємства щодо сплати податків і зорів вважається виконаним в момент прийняття банком платіжних документів на перерахування таких коштів, а також зважаючи на те, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування коштів до державного бюджету, якщо таке порушення сталося з вини банку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлений статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно абзацу 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За приписами абзацу 1 пункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно положень підпункту «а» підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податкові зобов'язання ТОВ «Інфлот-Універсал», узгоджені позивачем у податковій декларації за 3 квартали 2009 року, були погашені ним у порядку у повному обсязі, у строк, визначений абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилання податкового органу в обґрунтування правомірності прийняття першої податкової вимоги на те, що грошові кошти у сумі 90000,00 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 2 від 03 листопада 2009 року, не надійшли до державного бюджету правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Підпунктом 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Згідно підпунктом 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року у строк, встановлений законом, та у сумі, самостійно узгодженій у відповідній податковій декларації.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про неправомірність першої податкової вимоги та наявність підстав для її скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в м. Керчі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

 Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

 Судді: _____________________ А.М. Лосєв _____________________ Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.06.2014
ПІБ судді:
Бившева Л.І.
Реєстраційний № рішення
2а-14907/09/9/0170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію