Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 у справі № 2а-8644/10/1870
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/9991/27710/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2012

по справі № 2а-8644/10/1870

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року Підприємцем до суду заявлений позов про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 18.01.2010 № 0000041701/0/1923, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем з єдиного податку на суму 240,00 грн. та № 0000011701/0/1921, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 65 865,00 грн та та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 32932,50 грн. та 340,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Рішення обґрунтовано висновками, що уточнюючі розрахунки за вересень та жовтень 2005 року були подані позивачем в межах 1095 діб, а фактичне віднесення сум ПДВ до податкового кредиту підтверджується первинними документами. Крім того, суд зазначив і про безпідставність нарахування позивачеві єдиного податку з огляду на фактичну наявність у Підприємця переплати з вказаного податку у відповідний період.

Постаново Харківського апеляційного адміністративного суду від. 27.02.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позовних вимог Підприємця відмовлено в повному обсязі з тих підстав, що позивачем не було підтверджено первинними документами, зокрема, податковими накладними та відповідними розрахунковими документами, правомірнісить віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а уточнюючий розрахунок за вересень 2005 року був поданий позивачем поза межами строку встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" . Крім того, контролюючим органом цілком правомірно донараховано і єдиний податок за найманих працівників, оскільки наявна переплата з вказаного податку, на яку посилається позивач, була зарахована позивачу у рахунок сплати єдиного податку, який останній нараховував, але фактично не сплачував у 2009 році.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Підприємець подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 30.12.2009 № 9244/17-1016/2506915823/189.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог пп 3.1.1 п. 3.1 ст. З, пп. 7.3.1 п. 7.З, пп.. 7.4.5 п. 7.4, пп 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону Україїни "Про податок на додану вартість" та п. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" , що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 65865,00 грн. та єдиного податку в сумі 240,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень та жовтень 2005 року подані позивачем, поза межами строку (1095 днів), визначеного законодавством, а отже позивачем завищено податковий кредит за квазані періоди на загальну суму 9 850,00 грн., крім того, податкові накладні, на підставі яких і було подано уточнюючий розрахунок за жовтень 2005 року, Підприємцем під час перевірки надано не було, як не було надано і податкові накладні та розрахункові документи, які підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту на загагальну суму 56 410,00 грн. Також, Державна податкова інспекція зазначила, що позивач мала найманих працівників, проте у період з 01.08.2007 по 31.12.2007 не сплачувала за таких працівників 50 % від ставки єдиного податку, що є порушенням Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" .

Крім того, актом перевірки також встановлено порушення позивачем пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в результаті неподання декларації з ПДВ за серпень 2007 року та квітень 2009 року.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків Державною податковою інспекцією прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов'язапння та нараховано фінансові санкції з ПДВ, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів (відсутність первинних документів (податкових накладних, розрахункових документів) під час проведення документальної перевірки та ненадання позивачем таких документів під час судового розгляду,) що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків, та відсутності відповідних доказів з боку позивача на спростування вказаних обставин (зокрема, матеріали справи не містять копій податкових накладних, платіжних документів), дійшов обґрунтовано висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що позбавляє можливості Підприємця на включення таких непідтверджених податковими накладними сум ПДВ до складу податкового кредиту, зокрема і суми ПДВ за жовтень 2005 року, що були задекларовані позивачем шляхом подачі уточнюючого розрахунку за вказаний період.

Крім того, враховуючи, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язаннь з ПДВ за вересень 2005 року був поданий позивачем 22.10.2008, що підтверджується відповідною відміткою контролюючого органу (а.с. 77), суд апеляційної інстанції також дійшов вірного висновку про подання Підприємцем вказаного розрахунку поза межами строку (1095 днів), визначеного пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач на протязі 2007-2008 років сплатила до Державного бюджету суму єдиного податку у розмірі більшому, ніж нараховувалось, яка (сума) була заврахована контролюючим органом як переплата та яка в подальшому (2009 рік) була зарахована в рахунок сплати єдиного податку, що декларувався позивачем у цей переод та фактично у 2009 році не сплачувався, що, зокрема, підтверджується випискою з АІС "Облік податків і платежів" .

Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, сплата сум податків, які не були задекларовані до сплати, фактично не є узгодженими зобов'язаннями, та зараховуються як переплата по такому податку, а тому враховуючи, що позивача у жовтні 2006 року, серпні- грудні 2007 року працювали найміні працівники, яким нараховувалась заробітна плата, але за яких не було сплачено 50% ставки єдиного податку за цей період, що передбачено положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з єиного податку.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2012 по справі № 2а-8644/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер, А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.02.2016
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
2а-8644/10/1870
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію