Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 у справі № 2а-15927/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/14105/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В., Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

у справі № 2а-15927/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Лікон»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, позов Публічного акціонерного товариства «Лікон» (далі - ПАТ «Лікон»; позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000650700 від 25 вересня 2012 року. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на користь ПАТ «Лікон» понесені ним витрати із сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Крім того, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено камеральну перевірку податкової декларації ПАТ «Лікон» з податку на додану вартість з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012 року, за результатами якої складено акт № 218/15-314/00910535 від 06 вересня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000650700 від 25 вересня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 488 344,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 102.5 статті 102, пунктів 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне включення в липні 2012 року до залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суми в загальному розмірі 488 344,00 грн. з терміном виникнення понад 1095 днів.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені норми податкового законодавства не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, зазначеною нормою встановлено граничний строк для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або про їх відшкодування. В свою чергу, підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.,Олендер І.Я.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.02.2016
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
2а-15927/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію