Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 у справі №2-а-4815/08/1570
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/40731/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

за участю: секретаря Руденко А.М.,

представника позивача Микитенко Т.В.,

представника відповідача Української Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2009

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

по справі №2-а-4815/08/1570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006 №0002271310/2 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 55000,00грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 22833,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006 №0002271310/2 в частині донарахування податку на прибуток на суму 159326,00грн. та штрафних санкцій на суму 70160,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі 05.07.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в Одеській області проведена комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 31.03.2005, за результатами якої складений акт №780/13-31.2/12/00412027.

В ході перевірки встановлені порушення податкового законодавства, а саме підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2005 №0002271310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 183200,00грн. та штрафним санкціям на суму 76980,00грн.

За результатами оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 26.10.2005 №0002271310/0 скасоване в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5780,00грн. (зменшено донарахування за основним платежем в сумі 13600,00грн., збільшено відповідну штрафну санкцію в сумі 7820,00грн.) у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення 21.12.2005 №0002271310/1, яким товариству визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 169600,00грн. та штрафним санкціям на суму 84800,00грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006 №0002271310/2, яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток на суму 169600,00грн. та за штрафним санкціям на суму 70160,00грн.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність віднесення позивачем витрат на юридичні послуги СПД ОСОБА_3 до валових витрат колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.4.7 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, що перевірявся, позивач мав договірні відносини з СПД ОСОБА_3 Витрати, які були понесені позивачем у періоді, що перевірявся, підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, факт отримання послуг підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем доведено правомірність формування валових витрат по відповідним господарським операціям.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність нарахування та використання позивачем амортизації на власне та орендоване державне майно колегія суддів звертає увагу на наступне.

Абзацом першим пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лізингову (орендну) операцію визначено як господарську операцію фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. При цьому зазначеною нормою передбачено, що операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» амортизаційні відрахування на основні фонди і нематеріальні активи у складі орендованих цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар, який використовує їх на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна (державі), якщо інше не передбачено договором оренди.

Як встановлено судами, між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна в Одеській області був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу від 25.12.1992 (додаткова угода до договору оренди від 24.12.2002).

Згідно з умовами договору оренди цілісного майнового комплексу орендар обліковує орендоване майно на окремому балансі орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим (пункт 1.6); амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів (пункт 4).

Таким чином, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу державного підприємства, є ідентичною амортизації власних основних фондів, а тому суми амортизаційних відрахувань за зазначеними основними фондами та нематеріальними активами мають визначатися та нараховуватися відповідно до вимог пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Балансова вартість такого цілісного майнового комплексу включається до сукупної балансової вартості основних фондів орендаря, зокрема, при розрахунку 10 % ліміту витрат на поліпшення основних фондів, які згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» можуть бути віднесені до валових.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006 №0002271310/2 в частині донарахування податку на прибуток на суму 159326,00грн. та штрафних санкцій на суму 70160,00грн. є правильним

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 по справі №2-а-4815/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді: __________________ Л.І. Бившева __________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.12.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2-а-4815/08/1570
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховим Судом України.
Замовити персональну презентацію