Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 у справі № 2а-741/11/1270
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/29700/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.

за участю представників:

позивача - Демидаса Д.А.,

відповідача - Піддубняка А.В.,

Генеральної прокуратури України - Куліби О.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2011

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-741/11/1270

за позовом приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об"єднання "Азот" (далі - Товариство)

до Луганської митниці

про визнання недійсним податкового повідомлення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення форми «Р» від 06.01.2011 № 2, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 090 684,96 грн. (у тому числі 2 472 547,97 грн. за основним платежем та 618 136,99 грн. за штрафними санкціями) .

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано недійсним в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 5241,74 грн. за основним платежем та 1310,43 грн. за штрафними санкціями; у решті позову відмовлено.

У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що імпортована Товариством технічна документація на газотурбінну генераторну установку типу SGT-400 є товаром, а тому підлягає обов'язковому митному оформленню із сплатою необхідних митних платежів (зокрема, ПДВ) при ввезенні на митну територію України. У той же час, за висновком суду, відповідачем було невірно визначено вартість розглядуваної продукції внаслідок неправильного застосування офіційного курсу НБУ, що вплинуло на правильність суми оспорюваного донарахування.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення визнано недійсним в частині нарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3 051 052 грн. (у тому числі 2 440 842 грн. за основним платежем та 610 210 грн. за штрафними санкціями) з тих мотивів, що за своєю правовою природою операція з ввезення спірної технічної документації на митну територію України є імпортом послуг та не є об'єктом оподаткування ПДВ. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки платником не оскаржувалися виявлені під час перевірки факти заниження витрат на транспортування товару та його страхування, що призвело до заниження митної вартості відповідної продукції, підстави для визнання незаконними донарахування ПДВ по цим епізодам відсутні та відмовив у відповідній частині позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Луганська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти попередніх інстанцій і повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у зовнішньоекономічних контрактах спірну технічну документацію визначено окремим товаром із встановленням його ціни на рівні 1 108 800 євро, виходячи з якої Луганською митницею було визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті при митному оформленні цього товару.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Луганської митниці з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Луганською митницею було проведено перевірку стану дотримання Товариством законодавства України з питань митної справи. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 30.12.2010 № 0011/0/702000000/0033270581, в якому зафіксовано, зокрема, факт ввезення позивачем на митну територію України у грудні 2008 року за зовнішньоекономічним контрактом від 07.07.2008 № 08/1021, укладеним з компанією «SZOLMAR KFT»(Угорщина), газотурбінної генераторної установки типу SGT-400 та технічної документації на цей товар.

За наслідками дослідження умов цього контракту та первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання зазначених операцій (зокрема, сертифікату від 15.12.2008 № 300242, інвойсу від 08.12.2008 № 0812/08), Луганська митниця дійшла висновку про те, що зазначена технічна документація була визнана учасниками розглядуваного контракту окремим товаром вартістю 1 108 800 євро, тоді як позивачем не здійснювалося митне оформлення цієї технічної документації за вантажною митною декларацією.

Наведене обставина стала підставою для донарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 3 051 052 грн. (у тому числі 2 440 842 грн. за основним платежем та 610 210 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування ПДВ визнано операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Таким чином, оскільки на відміну від імпорту товарів імпорт робіт (послуг) не є об'єктом оподаткування ПДВ, то визначальним при вирішенні цього спору є встановлення фактичних взаємовідносин учасників спірних операцій у межах дослідження змісту цих операцій та встановлення їх правової природи.

Для цілей оподаткування ПДВ пунктом 1.4 статті 1 названого Закону поставку товарів визначено як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Слід зазначити, що власне назва договору та його умови не можуть слугувати вирішальним фактором при наданні правової кваліфікації господарської операції, за умови її невідповідності ознакам та критеріям, визначеним у наведеній нормі Закону.

А відтак для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання поставки, фактичний результат, до якого прагнули учасники поставки; при оцінці операцій, які передбачають передачу матеріалізованого результату виконання роботи (послуги), для розмежуванні поставки товару від поставки послуг аналізу підлягає хронологія дій виконавця по відношенню до об'єкта поставки, споживча цінність поставленого об'єкта.

У справі, що переглядається, суди встановили, що поставлена позивачеві спірна технічна документація була розроблена виробником газотурбінної генераторної установки типу SGT-400 - компанією Siemens Industrial Turbomachinery Ltd (Англія) - та поставлена разом з цим обладнанням компанії «SZOLMAR KFT», яка у подальшому реалізувала вказані об'єкти позивачеві.

Спірна технічна документація є матеріалізованим результатом виконання компанією Siemens Industrial Turbomachinery Ltd проектно-технічних робіт з розробки та використання газотурбінної генераторної установки типу SGT-400, а тому є завершальним результатом виконання послуг, а не самостійним товаром. Споживча цінність цієї документації визначається не матеріальним об'єктом, в якому вона відображенв, а конструкторсько-технологічною, технічною інформацією, яку вона містить.

Таким чином, наявність у технічної документації ознак речового об'єкта не перешкоджає кваліфікації розглядуваних операцій як поставки послуг.

У зв'язку з викладеним слід погодитися з висновком апеляційного суду про незаконність донарахування позивачеві ПДВ за операцією з імпорту технічної документації, що обумовлює правильність оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Луганської митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 2а-741/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.12.2014
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-741/11/1270
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення суду касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію