Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 у справі № 2а-7246/11/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/15213/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду

від 07.02.2012

у справі № 2а-7246/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алан Інвест" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0024961530/0, від 29.09.2010 № 0024971530/0 та від 29.09.2010 № 0024981530/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2010 № 0024961530/0 та № 0024981530/0; у цій частині позову відмовлено; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.

Не погоджуючись з окремими висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувану постанову та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що несвоєчасна сплата позивачем задекларованих податкових зобов'язань з орендної плати обумовлює законність притягнення Товариства до відповідальності у вигляді оспорюваних штрафних санкцій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що ДПІ було проведено перевірку дотримання Товариством вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі за землю за період з 01.07.2009 по 29.09.2010.

Результати цієї перевірки викладені в акті від 29.09.2010 № 1378/15-30/3383484, в якому відображено висновок ДПІ про порушення позивачем граничних строків сплати зобов'язань з цього податку, визначених платником у деклараціях від 29.01.2010 № 2506 та від 21.01.2010 № 1319.

Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ податкових повідомлень-рішень:

від 29.09.2010 № 0024961530/0, згідно з яким Товариству визначено штраф у сумі 190 268,18 грн.;

від 29.09.2010 № 0024971530/0, за яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 5608,18 грн.;

від 29.09.2010 № 0024981530/0, відповідно до якого позивачеві нараховано штраф у сумі 5708,85 грн.

За правилами підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується своєчасне виконання позивачем податкового обов'язку зі сплати орендної плати за землю за червень 2010 року. Наведений висновок судів ґрунтується на тому, що граничний строк сплати орендної плати за червень 2010 року припадав на 30.07.2010, тоді як необхідну суму було перераховано Товариством до бюджету за платіжними дорученнями від 17.06.2010 № 68 та від 09.07.2010 № 70 (а.с. 127-128).

Зазначені факти за своїм процесуальним характером належать до кола установлених судами обставин справи, перевстановлення яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанцій.

А відтак слід погодитися з висновком судів про незаконність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2010 № 0024971530/0 за порушення строку сплати орендної плати за землю за червень 2010 року.

В решті постанова суду апеляційної інстанції зі спору учасниками провадження не оскаржуються. Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного суду щодо необхідності поширення визначеного підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку давності й на порядок застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону. Також апеляційний суд правильно зазначив, що скасування податкового повідомлення-рішення виключно з формальних підстав (як-от у випадку зазначення помилкової адреси платника у цьому рішенні) є неприпустимим.

Оскільки висновки апеляційного суду ґрунтуються на правильному правозастосуванні та відповідають наявним у справі доказам, правових підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-7246/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.12.2014
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-7246/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено. Постанову апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховим Судом України.
Замовити персональну презентацію