Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 у справі № 2а-8510/10/1570
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/40150/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

по справі №2а-8510/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техагробуд» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техагробуд» (далі - ТОВ «Техагробуд», позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Техагробуд» за березень-червень 2010 року, податку на прибуток підприємств за I квартал 2010 року та І півріччя 2010 року з додатками податкової звітністю. Зобов'язано ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняти податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Техагробуд» за березень-червень 2010 року, податку на прибуток підприємств за I квартал 2010 року та І півріччя 2010 року з додатками та визнати їх податковою звітністю з дати їх подання.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 25.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2008 між ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ТОВ «Техагробуд» було укладено договір №921 про визнання електронних документів, згідно до умов якого позивач отримав право надсилати до органу податкової служби документи податкової звітності в електронному вигляді.

ТОВ «Техагробуд» 19.04.2010 в електронному вигляді подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року з Додатком №5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), про що, відповідно до умов договору, було отримано від податкового оргну відповідні квитанції з записом прийняття вказаних документів на районному рівні.

Також, позивачем 19.05.2010 в електронному вигляді подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з Додатком розрахуну коригування сум податку на додану вартість та Додатком 5 (розшифровка в розрізі контрагентів), про що було отримано квитанції з записом про не прийняття відповідачем вказаних документів.

Підстав неприйняття податкових документів контролюючим органом не зазначено.

Декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 та травень 2010 року з Додатком 1 розрахунку коригування сум податку на додану вартість за квітень 2010 та Додатком №5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) 16.07.2010 було нарочно подано позивачем до Відділу приймання звітів в документальній формі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, проте, в прийнятті податкової звітності ТОВ «Техагробуд» було відмовлено без пояснення причин відмови та без зазначення підстав неприйняття податкових документів. Після отримання відмови в прийнятті звітності, зазначені документи за квітень 2010 та травень 2010 року було направлено на адресу органу податкової служби засобами поштового зв'язку рекомендованим цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, позивачем 20.07.2010 засобами поштового зв'язку були направлені на адресу відповідача деклараціїя з податку на додану вартітсь за червень 2010 року з Додатком 1 розрахунку коригування сум податку на додану вартітсь, Додатком №5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Про отримання вказаних документів свідчать наявні у матеріалах справи копії повідомлень про вручення поштових відправлень.

До того ж, ТОВ «Техагробуд» 12.08.2010 рекомендованими цінними листами з описами вкладень повторно направлено на адресу відповідача декларації з податок на додану вартітсь (з відповідними додатками та дискетами) за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року та червень 2010 року та з податку на прибуток за І квартал 2010 року та І півріччя 2010 року. Вказані відправлення були отримані відповідачем 16.08.2010.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) .

Згідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

За приписами частини п'ятої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Вказаними нормами передбачено вичерпні умови, невиконання яких надає право податковому органу не визнати податокову декларацію як таку, а саме: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Відтак, з аналізу наведених норм вбачається, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати подану декларацію податковою звітністю виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у встановленому порядку її заповнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подані позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 року та І півріччя 2010 року містили в собі обов'язкові реквізити, були підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою позивача, а тому дії відповідача щодо неприйняття не визнання їх податковою звітністю є неправомірними.

Враховуючи зазначене, підстави наведені податковим органом не відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді: __________________ А.М. Лосєв __________________ О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.09.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2а-8510/10/1570
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалось Верховним Судом України
Замовити персональну презентацію