Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 у справі № 2а-10571/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2014 р. м. Київ К/800/3620/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М.

Степашка О.І. Шипуліної Т.М.

за участю секретаря Титенко М.П.

за участю представників позивача:Тимчука В.О.,

відповідача:Капустіної А.А., Корчинської М.В.,

прокуратури:Куліба О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013

у справі № 2а-10571/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»

до Київської Міжрегіональної митниці Мін доходів,

за участю прокуратури м. Києва

про визнання дії протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013, адміністративний позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що технологічні витрати (технологічне паливо), які утворилися на проміжних етапах технологічного процесу переробки давальницької сировини не були супутніми продуктами переробки, а тому посилання контролюючого органу на перевищення товариством обсягу вироблених бензинів та дизельного палива ніж тих, що передбачені договорами, у зв'язку із додаванням відповідних компонентів, не знайшли свого документального підтвердження.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки митним органом складено акт від 29.03.2012 № 0004/2/702000000/0032292929 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм митного законодавства України, а саме: п. 16 ст. 2 Закону України від 15.09.1995 № 327/95-ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (надалі - Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин; ч. 1 ст. 340 Митного кодексу України; пп. 1.3. та п. 5.6 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13.09.2003 № 609 (надалі Порядок), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до не надходження обов'язкових платежів до Державного бюджету України на загальну суму 102 030 460,82 грн., у т.ч.: акцизний збір - 12 116 818,72 грн., податок на додану вартість - 89 913 642,10 грн.

На підставі складеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 21.05.2012 № 138, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з акцизного збору на бензин моторний у розмірі 12 018 552,33 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 641 733,71 грн.; від 21.05.2012 № 139, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з акцизного збору на інші нафтопродукти в розмірі 98 266,39 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 906,39 грн.; від 21.05.2012 № 140, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 89 913 642,10 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28 774 560,68 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», готова продукція - продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із міною коду згідно з УКТ ЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця.

Крім того, у Порядку вживаються наступні терміни:

витрачені товари - українські (іноземні) товари, витрачені на виготовлення товарної продукції та які фактично переміщуються через митний кордон України в складі товарної продукції;

відходи переробки - товари (речовини, матеріали, предмети у значенні Закону України «Про відходи»), що утворюються в процесі переробки товарів, розміщених у режим переробки, які за своїми властивостями не мають подальшого використання;

залишки переробки - товари, розміщені у митний режим переробки, що не піддавалися операціям з переробки або переробку яких не завершено;

ідентифікація - встановлення факту використання товарів, розміщених у митний режим переробки на митній території України або за межами митної території України, в продуктах переробки;

окремі операції з переробки на митній території України - окремі технологічні операції з переробки, передбачені технологією переробки, визначеною відповідним нормативним документом (ТУ, ДСТУ тощо), що виконуються переробниками на виконання договору, укладеного із заявником режиму;

переробка товарів - операції, що здійснюються з товарами, розміщеними в митний режим переробки до моменту завершення митного режиму переробки, шляхом оформлення товарної продукції, супутніх продуктів переробки, залишків переробки та здійснення митних процедур щодо відходів переробки;

продукти переробки - товари, що утворюються внаслідок переробки товарів, розміщених у режимі переробки: товарна продукція, супутні продукти переробки, відходи переробки, залишки переробки;

супутні продукти переробки - продукти переробки, що за своїми властивостями придатні для подальшого використання, але утворення яких у процесі переробки не є предметом зовнішньоекономічного договору;

товарна продукція - продукти переробки, виробництво яких є предметом зовнішньоекономічного договору;

українські товари - товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України.

З аналізу викладених норм, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що супутні продукти переробки поряд з товарною продукцією, відходами переробки, залишками переробки входять до складу продуктів переробки, та є товарами, що утворюються внаслідок переробки.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, судом першої інстанції була призначена судово-технологічна експертиза, яка проводилась ТОВ Центр судових експертиз «Альтернатива».

За результатами судово-технологічної експертизи № 19/13 від 19.06.2013, якою вивчено технологічні установки та технологічні схеми позивача, експертами зроблено наступні висновки: використання на технологічних потужностях позивача, згідно технології виробництва нафтопродуктів в процесі переробки давальницької сировини, згідно договорів, технологічних втрат для інших цілей, крім виробництва нафтопродуктів під час переробки давальницької сировини не можливо. Виділити та вилучити з процесу переробки технологічні втрати (технологічне паливо), які утворюються під час процесу переробки давальницької сировини у товарному вигляді ні згідно технології, ні згідно договорів неможливо. Без внесення змін до технологічних установок позивача виділення технологічних втрат в процесі переробки будь-якої за походженням, в тому числі і давальницької, сировини в інших цілях - неможливо. Існуюча технологічна схема переробки нафти позивачем не передбачає наявності додаткового обладнання (лічильників, запірної арматури, аналізаторів хімічного складу тощо), а також постійного контролю якісного складу технологічних втрат, під час переробки позивачем давальницької сировини згідно договорів, що унеможливлює детальне розрахування їх кількості та якості. Вирахувати, виміряти розмір технологічних втрат (технологічного палива) позивача в залежності окремого договору на переробку давальницької сировини згідно технологічної схеми переробки не можливо. Таким чином, виділені гази (ВГ), кокс та мазут сумішевий компонуючий, не можливо кваліфікувати як супутній продукт переробки нафти, оскільки вони використовуються на замкнутому виробництві як технологічне паливо для власних потреб у зв'язку із значною енергоємністю технологічних печей, отже зазначені речовини слід кваліфікувати як виробничі втрати на технологічне паливо. Отже, утворювані в процесі переробки давальної сировини (нафти) компоненти, зокрема, виділені гази (ВГ), кокс та мазут сумішевий компонуючий, не є товарами, тому що вони цілком використовуються в технологічному процесі. Вони не виходять не тільки за межі виробничого об'єднання, але навіть за межі технологічних установок позивача, тобто в технологічній установці, яка використовується позивачем, як окремий продукт не виробляються.

Судами також встановлено, що під час процесу переробки та оформлення давальницької сировини у відповідний митний режим, позивачем також отримано висновки експертів Луганської регіональної торгово-промислової палати щодо підтвердження технологічної схеми виробництва нафтопродуктів та витрат нафти на етапах її переробки та виходів готової продукції.

Висновками Луганської регіональної торгово-промислової палати, що містяться в матеріалах справи, повністю підтверджено відповідність кількісних та якісних показників договорів та додатків до них.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експерта від 17.05.2012, складений провідним інженером Державного підприємства Український науково-дослідний Інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», яким проведено, в порядку визначеному ст. 84 Податкового кодексу України, експертизу виробництва нафтопродуктів позивачем, якою також встановлено, що визначити фактичні обсяги технологічних втрат (технологічного палива) не є можливим, ідентифікувати технологічні втрати неможливо по кожному елементу. Це пояснюється тим, що нафта складається з великої кількості індивідуальних речовин. Отже, і технологічне паливо має досить різноманітний склад. У зв'язку із цим, визначити вартість виробничих втрат (технологічного палива) при переробці нафти неможливо.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що виділені гази (ВГ), кокс та мазут, які утворюється на проміжних етапах технологічного процесу переробки давальницької сировини (нафти) не являються супутніми продуктами переробки, а тому висновки митного органу щодо необхідності їх митного оформлення і, відповідно, сплати до бюджету митних платежів та зборів є необґрунтованими. Для переробки давальницької сировини використовуються допоміжні матеріали та добавки (природний газ, присадки до палива), використання яких передбачено умовами договорів (додатків), для досягнення якісних показників продукції. Вартість використання таких допоміжних матеріалів включена у вартість послуг з переробки нафти та виготовлених готових товарних продуктів.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у позивача відсутні надлишки бензинів та дизельного палива, що не заявлені до відповідного митного режиму та не враховані у бухгалтерському та податковому обліках товариства.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій законно та обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.05.2012 № 138, 139, 140.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі № 2а-10571/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) А.М. Лосєв

Судді:(підпис )О.І. Степашко (підпис) Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.03.2014
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
2а-10571/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалось Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію