Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 у справі № 2-а-1364/10/0670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/40748/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду

від 12.05.2011

по справі №2-а-1364/10/0670

за позовом Державної податкової інспекції у Житомирському районі

до Командитного товариства «Магріс» про припинення юридичної особи.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Житомирському районі до Командитного товариства «Магріс» про припинення юридичної особи задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Житомирському районі 05.07.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Житомирському районі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статей 69 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Командитне товариство «Магріс» як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстроване Житомирською районною державною адміністрацією 23.10.1998 та внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як платник податків, товариство знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Житомирському районі.

Державним реєстратором 18.01.2010 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацію щодо відсутності юридичної особи Командитного товариства «Магріс» за місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Це повноваження з врахуванням норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено завдання органів державної податкової служби.

Пунктом 3 частини першої статті 10 цього Закону визначено функції органів державної податкової служби, до яких належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

В свою чергу, державні органи, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Отже, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, передбачених частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Норма названої статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, проте подання такого позову органом державної податкової служби обумовлено виконанням покладеного на нього законом обов'язку щодо аналізу причин і оцінки даних про факти порушень податкового законодавства, що нерозривно пов'язано з набуттям платником податків цивільної правосуб'єктності.

З огляду на відсутність доказів щодо встановлених фактів порушення відповідачем податкового законодавства суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 по справі №2-а-1364/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

 Судді: __________________ А.М. Лосєв __________________ О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.09.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2-а-1364/10/0670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу контролюючого органу, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалось Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію