Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.06.2015 у справі № 2а/1770/3096/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/33223/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013

у справі № 2а/1770/3096/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0000151640 та № 0000161640.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що в силу факту сплати Представництвом позивача ПДВ митному органові при імпорті товару у цього платника виникло право на податковий кредит, тоді як Інспекцією не наведено мотивів, з яких нею не визнано право платника на податковий кредит за операціями з придбання товарів та послуг, виконання яких засвідчено необхідними первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що безоплатність передачі продукції Товариством своєму Представництву виключає право позивача на податковий кредит за розглядуваними операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, відображених в деклараціях з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.05.2011 по 31.10.2011, та правильності відображення ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет по декларації за грудень 2011 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 11.04.2012 № 133/15-26607596, в якому відображено висновок Інспекції про протиправне включення Представництвом до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при імпорті товарів (запасних частин), одержаних безоплатно від Товариства на підставі договорів від 28.03.2011 № Е-STM064/28.03.2011, від 28.09.2011 № Е-647/13.10.2010-2 та від 03.10.2011 № Е-750/13.04.2011.

Також Інспекція не визнала право Представництва на податковий кредит за операціями з придбання товарів та послуг у контрагентів (товариства з обмеженою відповідальністю «Трнас Лайн Груп», товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмост», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорцентр», товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр», товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні технології», приватного підприємства фірми «Рембудспецсервіс», відкритого акціонерного товариства «Берестовецький кар'єр»).

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0000161640, згідно з яким Представництву Товариства нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 784 438,50 грн. (у тому числі 522 959 грн. за основним платежем та 261 479,50 грн. за штрафними санкціями) ;

податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0000151640, за яким Представництву позивача визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за названі звітні періоди в загальному розмірі 767 950 грн. із застосуванням 383 975 грн. штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому пунктом 198.2 цієї ж статті ПК передбачено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

В силу вимог пункту 206.1 статті 206 ПК при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Аналіз наведених законодавчих положень свідчить на користь висновку про те, що при ввезенні товарів у режимі імпорту у платника виникає право на податковий кредит за фактом сплати ПДВ митному органові при розмитненні імпортованого товару.

З установлених судами обставин даної справи вбачається факт дотримання Представництвом Товариства наведених вимог Закону. Адже запчастини ввезені платником у режимі імпорту з оформленням вантажної митної декларації типу ІМ-40 з одночасною сплатою митному органові необхідних сум ПДВ, що засвідчено відміткою Рівненської митниці та Інспекцією не заперечується.

Доводи відповідача про безоплатний характер розглядуваних операцій цілком об'єктивно були відхилені судами, позаяк оплатність не є кваліфікуючою ознакою операції імпорту.

Так, з огляду на положення пункту 5.3 статті 5 ПК у зв'язку з відсутністю у цьому Кодексі визначення поняття «імпорту» значення цього терміну встановлюється за нормами Митного кодексу України (далі - МК)

Згідно зі статтею 188 МК імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Відповідно до статті 189 МК ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Отже, за умови дотримання платником наведених законодавчих вимог оплатний (безоплатний) характер договору, за яким платником ввезено товар, не впливає на правову природу операції з імпорту товару та не змінює обсяг податкових прав та обов'язків платника за такою операцією.

Таким чином, суди, встановивши факт імпорту товарів платником та сплату ним необхідних сум ПДВ, зробили правильний висновок про відсутність підстав для невизнання права платника на податковий кредит за цими операціями.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставинам справи по епізодам, пов'язаним з формуванням Представництвом Товариства податкового кредиту за операціями з придбання товарів та послуг у вищеназваних контрагентів. Так, суди, керуючись наведеними у статті 198 ПК правилами оподаткування, дослідили реальність виконання цих операцій та їх оформлення належними первинними документами, що містять необхідні відомості про зміст відповідних операцій та їх учасників.

У той же час Інспекцією не наведено жодних мотивів, з яких нею не було враховано податковий кредит за цими операціями при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ Представництва.

В силу ж вимог пунктів 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням викладеного суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкове повідомлення-рішення.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі № 2а/1770/3096/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.06.2015
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
№ 2а/1770/3096/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.  
Замовити персональну презентацію