Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 у справі № 2а-7754/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/62921/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Муравйов О. В.

Бившева Л. І. Вербицька О. В.

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін:

від позивача:Титенко М. П.

від відповідача: Фелів О. О. Шкодич Ю.

В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна»

на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 року

Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року

у справі № 2а-7754/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 року у справі № 2а-7754/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 57.4 ст. 57, п. 192.1 ст. 139, ст. 200, п. 11 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 161, 165 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року, січень-червень 2011 року, складено акт перевірки від 04.11.2011 року № 195/07-02/32708773, яким зафіксовані виявлені порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 7.4.1 п.7.4, пп. пп. 7.7.1, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 1 130 751,00 грн.; п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 24.11.2011 року № 0002300702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 1 130 751,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 282 687,75 грн.; № 0002310702, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки є правомірними.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 року № 0002300702 стали висновки податкового органу про порушення вимог пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із завищенням суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року та безпідставним декларуванням суми до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року в розмірі 7 109 338,00 грн., за лютий 2011 року в розмірі 4 799 636,00 грн., за березень 2011 року в розмірі 9 164 186,00 грн., за квітень 2011 року в розмірі 500 635,00 грн., за травень 2011 року в розмірі 1 253 602,00 грн., що, відповідно, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року, оскільки згідно з уточнюючими розрахунками суми рядка 24 (26) «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з ПДВ зменшено та віднесено до рядків 25 (23) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» та 25.1 (23.1) «на рахунок платника у банку»; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із безпідставним віднесенням позивачем до податкового кредиту за листопад 2010 року суму ПДВ 5 214 811,00 грн. по податковим накладним, виписаним постачальниками у попередніх періодах.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002310702, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн., слугував висновок відповідача про заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в позові щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0002310702, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено вказаний епізод порушень, не наведено підстав відмови в позові в цій частині з посиланням на відповідні норми законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 року № 0002300702, погодились із висновком податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту за листопад 2010 року суму ПДВ по податковим накладним, виписаним постачальниками у попередніх періодах.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варітьсь» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варітьсь» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів/ послуг (абз. 2 пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналогічні положення визначені п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України).

Враховуючи наведені положення, платник за умови невключення податкових накладних, виписаних в попередніх податкових періодах, до податкового кредиту цих періодів, не позбавлений можливості включити їх в податковий кредит наступного періоду.

Посилання податкового орану, з яким погодились суди першої та апеляційної інстанцій, щодо необхідності надання листів з рекомендованим повідомленням про вручення, які доводить дату надходження податкової накладної від продавця, підлягають відхиленню, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством такі вимоги для формування податного кредиту не встановлені.

Також колегія суддів вважає хибним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року у зв'язку тим, що уточненням розрахунків, суми рядка 24 (26) «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з ПДВ зменшено та віднесено до рядків 25 (23) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» та 25.1 (23.1) «на рахунок платника у банку».

При цьому суди дійшли висновку про відсутність права у платника на зміну раніше обраного напряму відшкодування шляхом подання уточнення.

Такий висновок є помилковим, оскільки право платника виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, означає можливість змінювати не лише фінансові показника, а будь-які дані, відображені в декларації.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції з посиланням на ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначили, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012 року у справі № 2а-7756/12/2670 за позовом ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень в задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012 року у справі № 2а-7756/12/2670 залишена без змін, отже набрала законної сили.

Предметом справи № 2а-7756/12/2670 є здійснення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року-червень 2011 року та формування від'ємного значення ПДВ, що має вплив на суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року, що є предметом розгляду у справі № 2а-7754/12/2670.

Проте, зазначені судові рішення, на які посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити підстави прийняття обох оскаржуваних рішень, встановити питання касаційного оскарження судовий рішень у справі № 2а-7756/12/2670, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у справі № 2а-7754/12/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Л. І. Бившева О. В. Вербицька

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.06.2014
ПІБ судді:
Муравйов О.В.
Реєстраційний № рішення
2а-7754/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд задовольнив частково касаційну скаргу платника та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді не переглядалось.
Замовити персональну презентацію