Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 у справі № 2а/0270/2653/12
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03.03.2015р. м. Київ К/800/1875/13 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Луцак А.В.,

розглянувши касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року

по справі № 2а/0270/2653/12

за позовом Приватного підприємства «Алькор-Авто»

до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алькор-Авто» звернулось до суду з позовною заявою до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №000007230, №0000082300, №0000092300. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000132308 від 12 березня 2012 року в частині фінансових санкцій в розмірі 680,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Алькор-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.09.2006 року по 30.09.2011 року.

В ході перевірки виявлені порушення позивачем вимог пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), ст. 51, пп. 70.16.1 п.70.16 ст.70, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п. 4.1 ст.4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пп. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV), п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР).

На підставі висновків перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №000007230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності на 5351594,00 грн. (4546511,00 грн. - за основним платежем, 805083,00 грн. - за штрафними санкціями) ; №0000082300, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 723785,00 грн., (за основним платежем 597391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -126394,00 грн.); №0000092300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, зокрема за 10 міс. 2009 року на 182540,00 грн., за 7 міс. 2010 року на 69252,00 грн., 10 міс. 2010 року на 24752,00 грн., 11 міс. 2010 року на 80932,00 грн., 12 міс. 2010 року на 28962,00 грн., 1 міс. 2011 року на 87150,00 грн., 2 міс. 2011 року на 223663,00 грн.; №0001111700, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників (нарахування) на 138,19 грн., з яких 110,55 грн. - за основним платежем, 27,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001101700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників (нарахування) (за штрафними (фінансовими) санкціями) на 1021,00 грн.; № 0000132308, на підставі якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №000007230 слугував висновок податкового органу щодо неможливості включення до складу валових витрат по деклараціях з податку на прибуток підприємства витрат з придбання послуг по передпродажній підготовці автомобілів.

Так, відповідно до 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних заходів стосовно товарів, що продаються такими платниками податку.

Передпродажна підготовка дорожніх транспортних засобів - комплекс операцій із підготовки дорожніх транспортних засобів до експлуатації, а також із виявлення та усунення недоліків, що виникли у процесі його транспортування й зберігання (п.1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України 29.12.2004 року № 721).

Судами встановлено, що позивач з метою реалізації вживаних автомобілів здійснював заходи щодо їх передпродажної підготовки у вигляді хімчистки салону, мийки авто, мийки моторного відсіку, очищення легкосплавних дисків, обробки коліс (чорніння гумових виробів), ручної поліровки лакофарбового покриття кузова, видалення незначних пошкоджень лакофарбового покриття (відколи фарби). Вказані роботи проводились для підвищення продажної ціни автомобілів, що свідчить про безпідставність доводів відповідача стосовно відсутності зв'язку витрат на передпродажну підготовку із господарською діяльністю ПП «Алькор-Авто».

Для виконання вказаних робіт, позивач користувався послугами третіх осіб, що підтверджується матеріалами справи, зокрема довідками-рахунками, актами виконаних робіт, переліками наряд-заказів, банківськими виписками, касовими ордерами, податковими накладні, прибутковими накладними та ін.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат на передпродажну підготовку автомобілів, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Правильними є також висновки судів про те, що окремі недоліки первинних документів не можуть свідчити про нездійснення господарських операцій, так як надані первинні документи в повній мірі відображають зміст і наслідки вказаних операцій. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що частина робіт з передпродажної підготовки проведена фізичними особами-підприємцями, а використання печатки в діяльності даних осіб є необов'язковою, вимог щодо деталізації об'єкта надання послуг вищезазначені норми чинного законодавства України не містять.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновком судів щодо необґрунтованості доводів податкового органу в частині встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування валових витрат, а тому податкове повідомлення-рішення №000007230 від 12 березня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2012 року №000008230 та №000009230 слугував висновок податкового органу про штучне заниження позивачем бази оподаткування з ПДВ внаслідок її обчислення з рівня фактичних цін реалізації позивачем попередньо імпортованого товару (транспортних засобів), які є нижчими за митну вартість цього товару.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) , згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. При цьому, за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Отже, з огляду на наведене, обґрунтованим є висновок, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Таким чином, в даному випадку має місце помилкове ототожнення відповідачем звичайної ціни та митної вартості під час визначення бази оподаткування ПДВ за операціями з поставки імпортованого товару на митній території України, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2012 року №000008230 та №000009230.

Колегія суддів також погоджується із висновками судів щодо часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000132308, підставою прийняття якого слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР шляхом незабезпечення зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів).

Так, відповідно до п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно із ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання (п. 4); десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі, якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі (п. 5).

Враховуючи, що відповідачем виявлено факт незабезпечення збереження фіскальних звітних чеків (Z-звітів) в період з 24.01.2012 року по 13.02.2012 року, збіг трирічний строк зберігання фіскальних звітних чеків (Z-звіти) №0084 та №0085, датованих 04.11.2008 року. Таким чином, відповідач безпідставно застосував до позивача санкції за незабезпечення зберігання в книзі обліку розрахункових операцій вказаних фіскальних звітних чеків.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000132308 від 12 березня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання відповідача за фінансовими санкціями в розмірі 680,00 грн.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року по справі №2а/0270/2653/12 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 06.03.2015 р.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.03.2015
ПІБ судді:
Голубєва Г.К.
Реєстраційний № рішення
2а/0270/2653/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової інспекції, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію