Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 у справі № 2а-4084/09/1870
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К-16322/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" та Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 у справі № 2а-4084/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 року Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції, в якому заявлено вимоги визнати протиправними податкові повідомлення - рішення від 16.12.2008 № 0000872312/0/95873 та наступні в часі податкові повідомлення - рішення, прийняті у порядку адміністративного оскарження через дріб 1, 2, якими позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 позовні вимоги Товариства задоволені в повному обсязі.

Апеляційний адміністративний суд не погодився з позицією окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог про скасування оспорюваних податкових повідомлень - рішень, які вважаються відкликаними в силу положень Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , та в частині висновків про відсутність правових підстав щодо законності донарахування позивачеві оспорюваним податковим повідомленням - рішенням від 15.05.2009 № 0000872312/2/95873 податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 196 571,00 грн. та фінансових санкцій - 98 285,50 грн., та рішення суду першої інстанції в цій частині скасував і прийняв нове рішення (постанову), яким у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою в частині позовних вимог про визнання протиправним податкове повідомлення - рішення від 15.05.2009 № 0000872312/2/95873 відмовити, а в іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

В свою чергу позивач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, передумовою визначення податкового зобов'язання з ПДВ були висновки планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.06.2008, викладені у акті від 03.12.2008, про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 334 775,00 грн. Такий висновок державного податкового органу крім іншого мотивовано тим, що Товариство належним чином не було виконано заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Якста", яка обліковувалась у бухгалтерському обліку Товариства за рахунком 63 "розрахунки з постачальниками" у сумі 1 014 845,63 грн. станом на 30.06.2008, відтак, резюмує відповідач, внаслідок ліквідації вказаного контрагента у платника не було підстав щодо включення до складу валових витрат даної суми заборгованості, а втрати бюджету по ПДВ становили 134 915,00 грн. Також, як підставу порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач зазначає сплату позивачем на користь пов'язаної особи (ТОВ "Сумський овочевий комбінат") грошових коштів за товар без фактичного його отримання, що свідчить нікчемність договорів, які були укладені між Товариством та ТОВ "Сумський овочевий комбінат".

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог щодо донарахованої суми основного податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 196 571,00 грн. та фінансових санкцій - 98 285,50 грн., суд апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин та обставин, встановлених у ході судового розгляду справи у їх сукупності, в тому числі факт систематичного перерахування Товариством грошових коштів у вигляді попередньої оплати за поставку сільськогосподарської продукції власному підконтрольному підприємству (ТОВ "Сумський овочевий комбінат") в одному податковому періоді та повернення її (попередньої оплати) в наступному податковому періоді внаслідок відсутності поставки, що податкові зобов'язання по ПДВ, які виникали у ТОВ "Сумський овочевий комбінат" - платника фіксовано сільськогосподарського податку по отриманим від Товариства грошовим коштам відображались в спеціальній податковій декларації та до бюджету не сплачувались, в наступному при поверненні даної суми коштів дані податкові зобов'язання зменшувались шляхом коригування, - дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі господарські операції Товариство здійснювало без реального наміру виконати умови укладених договорів щодо купівлі - продажу сільськогосподарської продукції, а відтак збільшувало та коригувало податковий кредит по ПДВ без наявності на те законних підстав, що призвело до ненадходження до Державного бюджету ПДВ в розмірі 199 860,00 грн.

Також цілком обґрунтованого висновку дійшов суд апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних про визнання протиправними податкові повідомлення - рішення, які є відкликаними в силу вимог Закону.

Як встановлено судами за наслідками перевірки державним податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.12.2008 № 0000872312/0/95873 про сплату позивачем податкового основного зобов'язання з ПДВ у розмірі 334 775,00 грн. та фінансових санкцій - 167 387,50 грн. За наслідками неодноразового адміністративного оскарження державним податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.02.2009 № 0000872312/1/95873, яким було визначено аналогічну суму податкового зобов'язання, та податкове повідомлення - рішення від 15.05.2009 № 0000872312/2/95873, яким позивачеві суму основного податкового зобов'язання з ПДВ зменшено до 331 486,00 грн., а фінансові санкції - до 166 653,00 грн.

Відповідно до пп. "б" пп. 6.4.1 Закону № 2181-ІІІ податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, в силу положень пп. "б" пп. 6.4.1 Закону № 2181-ІІІ податкові повідомлення-рішення від 16.12.2008 № 0000872312/0/95873 та від 26.02.2009 № 0000872312/1/95873 вважаються відкликаним, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо них не підлягають задоволенню.

Щодо скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції від 15.05.2009 № 0000872312/2/95873 в частині донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій у сумі 203 282,50 грн., то в цій частині з висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можливо, оскільки такі висновки зроблені без повно і всебічно з'ясованих обставин в цій частині.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суди попередніх інстанцій, керуючись, зокрема, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємництва", згідно якого платник податку може включити суму безнадійної заборгованості до складу валових витрат лише в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку, виходили з того, що позивачем було надано докази вжиття передбачених чинним законодавством, зокрема п. 12.1 зазначеного Закону, заходів щодо стягнення зазначеної дебіторської заборгованості, а саме у ході порушеного провадження про банкрутство ТОВ "Якста" позивач увійшов до складу конкурсних кредиторів. Проте, коштів, отриманих у ході ліквідації ТОВ "Якста" не було достатньо для задоволення усіх вимог кредиторів, в тому числі і Товариства (позивача), а операція по придбанню майна боржника у період ліквідації останнього є окремою господарською операцією відносно задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Тобто, судами, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин про відсутність у Товариства підстав щодо включення до складу валових витрат безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, було встановлено правомірність відповідних дій платника податків.

Водночас, судами не було враховано, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині, як і рішення суду першої інстанції в цій частин, вказаним вимогам не відповідає.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що предметом вимог позивача є донарахування податковим органом податкових зобов'язань з ПДВ, а не прибутку, що судами попередніх інстанцій під час вирішення спору в цій частині не було взято до уваги.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач крім іншого послався на те, що жоден з діючих нормативних актів не зобов'язує платника податків коригувати податковий кредит у випадку неотримання оплаченого товару, якщо продавця було визнано банкрутом.

Водночас, зі змісту акта перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до втрат бюджету з ПДВ у червні 2007 року на суму 134 915,00 грн. (а.с.28) державний податковий орган робить лише на підставі встановлених обставин щодо збільшення позивачем валових витрат внаслідок списання безнадійної дебіторської заборгованості. Дослідження питання щодо формування Товариством податкового кредиту та підстав його формування відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР у акті перевірки від 03.12.2008 відсутнє.

Як встановлено судами у цій справі, Товариство здійснило авансовий платіж за товар (роботи, послуги) та за першою подією сформувало валові витрати. У цьому випадку суми в обліку покупця за загальним правилом потраплять до валових витрат як витрати на придбання товарів і відображаються у рядку 04.1 декларації про прибуток. Якщо така заборгованість набуває ознак безнадійної дебіторської заборгованості (п. 1.25 Закону № 334/94-ВР), що мало місце у цій справі, то рядок 04.1 декларації про прибуток покупець повинен сторнувати на суму заборгованості без ПДВ, тобто відобразити її з мінусом. А на підставі пп. 5.2.8 Закону № 334/94-ВР, за умови проведення претензійно-позовної роботи, сума заборгованості разом із ПДВ потрапить до валових витрат, але вже до рядка 04.13 декларації.

Судами встановлено, що позивач правомірно збільшив валові витрати внаслідок списання дебіторської заборгованості як безнадійної.

Однак, з огляду на те, що предметом спірних правовідносин є донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, суди повинні були врахувати наступне.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Отже, якщо підприємство надсилає кошти за товар (роботи, послуги), які передбачається використовувати у господарській діяльності, то суми ПДВ за правилом першої події і на підставі належним чином виписаної податкової накладної відносяться до податкового кредиту.

У випадку, якщо дебіторська заборгованість перестала бути заборгованістю за товари (роботи, послуги), а набула ознак безповоротної фінансової допомоги, наданої покупцем продавцю товарів, то не виконується умова, передбачена положеннями Закону № 168/97-ВР - податковий кредит складається зі сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. А отже, покупець не має права на податковий кредит за сплаченими авансами. Тому вхідний ПДВ підлягає коригуванню шляхом відображення суми ПДВ з мінусом у відповідному рядку декларації і заповненням додатку 1 до декларації з ПДВ.

За наведених обставин ухвала суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в частині донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій у сумі 203 282,50 грн., з якою помилково погодився суд апеляційної інстанції, підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" та Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 у справі № 2а-4084/09/1870 в частині задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" про визнання податкового повідомлення - рішення від 15.05.2009 № 0000872312/2/95873 протиправним в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з ПДВ у розмірі 203 282,50 грн. - скасувати та в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 у справі № 2а-4084/09/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.В. Борисенко Г.К. Голубєва

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.12.2014
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
2а-4084/09/1870
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення. Рішення суду апеляційної інстанції скасовано в частині застосування штрафних санкцій. Справу направлено на новий розгляд.
Подальше оскарження
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог платника.
Замовити персональну презентацію