Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 у справі № 2270/628/11
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/9991/41018/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011

у справі № 2270/628/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року Підприємець до суду заявив позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.12.2010 № 0020061701/0, яким Державною податковою інспекцією визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 44 208,88 грн. (28 812,20 грн. за основним платежем та 15 396,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією за період з 19.11.2007 по 30.09.2010 було проведено планову виїзну перевірку Підприємця щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

У ході перевірки фахівці Державної податкової інспекції дійшли висновку, викладеному в акті перевірки від 15.12.2010 №790/1701/3039024014, про порушення позивачем вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.8 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 п. 10.2 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на суму 28 812,20 грн., а також порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у зв'язку з неподанням декларацій з ПДВ за листопад - грудень 2009 року та січень - вересень 2010 року.

Підставою для таких висновків стало те, що у період з 01.01.2008 по 30.09.2009 позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку, отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 500 000,00 грн., у тому числі за попередні 12 місяців у сумі 350 000,00 грн.

У період з 01.10.2009 по 31.12.2009 Підприємець перебував на загальній системі оподаткування, а з 01.01.2010 по 30.09.2010 - на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, на думку контролюючого органу, отримавши за попередні 12 місяців (з 01.10.2008 по 01.10.2009) виручку у сумі 350 000,00 грн., що сукупно перевищує 300 000,00 грн., позивач зобов'язаний був зареєструватись платником ПДВ з 01.01.2008 та щомісячно з вказаної дати подавати податкові декларації з ПДВ та сплатити податок на додану вартість з виручки від реалізації товарів, робіт та послуг отриманої за період з 01.01.2010 по 30.09.2010 під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків Державною податковою інспекцією винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98) є спеціальним нормативним актом, що визначає правила оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Статтею 1 вказаного Указу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

У разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (ст. 5 Указу № 727/98).

Відповідно до ст. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість.

Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України "Про податок на додану вартість", на платника можливе лише з моменту втрати визначеного статтею 1 Указу статусу платника єдиного податку.

Відповідно до вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанню локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, обрахування встановленого пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 зазначеного Закону граничного обсягу оподатковуваних операцій з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, здійснюється після переходу на загальну систему оподаткування.

При цьому абз. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено: якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, положення Закону України "Про податок на додану вартість" щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема і пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.01.2008 по 30.09.2009 позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, сукупно отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) за зазначений період в сумі 500 000,00 грн., у тому числі за 2008 рік - 420 000 грн., за І-ІІІ квартали 2009 року - 80 000 грн., а отже перевищення граничного розміру виручки, встановленого ст. 1 Указу позивачем допущено не було.

Таким чином, Державна податкова інспекція дійшла безпідставного висновку про перевищення позивачем встановленого пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничного обсягу оподатковуваних операцій після переходу на загальну систему оподаткування, з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та подавати відповідну звітність.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2270/628/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.В. Борисенко Г.К. Голубєва

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.12.2014
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
2270/628/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію