Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.10.2013 у справі № 2а-48198/09/1670

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-37302/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кіт О.С.,

за участю:

представника позивача - Харченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Атол»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року

у справі № 2а-48198/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Атол»

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Атол» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972301/0 від 03 липня 2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ НВП «Атол», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Полтавська МДПІ Полтавської області, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Полтавською МДПІ Полтавської області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ НВП «Атол» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складений акт № 463/23/30296771 від 19 червня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у несплаті податку з доходів нерезидента.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що протягом 4 кварталу 2007 року ТОВ НВП «Атол» виплатило на користь Фірми «RPS Energy Ltd» (Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії) доходи на загальну суму 41842,87 функтів стерлінгів (433116,89 грн.), проте належним чином оформленої довідки про підтвердження статусу податкового резидента Фірми «RPS Energy Ltd» позивачем не надано, а надано свідоцтво про статус резидента Фірми «RPS Energy Ltd» від 17 червня 2008 року, видане інспектором з податків Королівської податкової митної служби MRS C. Simon, на якому не проставлений апостиль. При цьому, ТОВ НВП «Атол» не нараховувало та не сплачувало до бюджету податок з доходу даної фірми-нерезидента.

03 липня 2009 року Полтавською МДПІ Полтавської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000972301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ НВП «Атол» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 193422,09 грн., у тому числі: 64474,03 грн. - за основним платежем, 128948,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не мав права не оподатковувати доходи нерезидента у 4 кварталі 2007 року, оскільки довідка про статус нерезидента - Фірми «RPS Energy Ltd» як резидента країни, з якою укладено міжнародний контракт № EOL 0740 від 28 червня 2007 року, видана некомпетентним органом у розумінні пункту «і» частини 1 статті 3 Конвенції про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно платників податків на доход і приріст майна та не містить проставлення апостиля.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

За приписами підпункту «в» абзацу 2 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти доходи від послуг типу «інжиніринг».

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (даті підписання - 10 лютого 1993 року, дата набуття чинності - 11 серпня 1993 року) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.

Положення міжнародних договорів, які відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, мають пріоритет згідно зі статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та частиною 2 статті 19 Закону України «Міжнародні договори України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) над положеннями національного законодавства.

Таким чином, положення вказаної вище Конвенції визначають, що оподаткування прибутку, виплаченого на користь резидента Договірної Держави, буде відбуватись саме на території цієї Договірної Держави.

Порядок застосування вищезгаданої Конвенції регламентується положеннями Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень абзаців 1-3 пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, аналіз положень Конвенцій та зазначеного вище Порядку свідчить, що для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зокрема при виплаті на користь нерезидента (резидента Договірної держави) процентів за борговими зобов'язаннями буде відбуватись у випадку підтвердження того, що нерезидент, на користь якого здійснюється виплата, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, у розумінні цього міжнародного договору.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав недотримання позивачем вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, в частині надання саме довідки за формою, встановленою цим Порядком, не надали належної правової оцінки тому, що в Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна надання такої довідки не передбачено, а Кабінет Міністрів України має повноваження приймати відповідні рішення для забезпечення реалізації Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які прямо віднесені цим Законом до його компетенції пунктом 22.32 цього Закону), однак не має повноваження встановлювати підстави звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та підстави відмови у звільненні від оподаткування таких доходів, якщо це не передбачено в міжнародному договорі.

Колегія суддів відзначає, що питання підтвердження статусу податкового резидента Договірної Держави з метою отримання переваги міжнародного договору є основним у міжнародному оподаткуванні. Тому кожна відповідна форма іноземної держави потребує підтвердження від компетентного органу другої Договірної Держави того факту, що юридична особа являється резидентом цієї другої Договірної Держави та має право на застосування до його доходів з джерелом його походження з України відповідних положень договору.

Отже, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Атол» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді:_____________________ А.М. Лосєв _____________________ Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.10.2013
ПІБ судді:
Бившева Л.І.
Реєстраційний № рішення
2а-48198/09/1670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника – задовільнити. Рішення суду першої та другої інстанції скасувати, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
-
Замовити персональну презентацію