Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.10.2013 у справі № 2а-1355/12/1070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/69269/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О.,

Маринчак Н.Є., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4

та Державної податкової служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р.

у справі № 2а-1355/12/1070

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (далі - позивач, СПД-ФО ОСОБА_4.)

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Миронівська МДПІ),

Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач-2, ДПС у Київській області)

та Державної податкової служби України (далі - відповідач-3, ДПС України)

про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

СПД-ФО ОСОБА_4 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської МДПІ, ДПС у Київській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2011 р. №0000181702 та №0000191702, від 07.11.2011 р. №0024881701 та №0024871701, акту перевірки від 27.07.2011 р. №00301/17-1/НОМЕР_1, рішень за результатами розгляду скарг, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000181702 в частині сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 19 029,13 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000191702 в частині сплати податку на додану вартість у сумі 1 153,47 грн. та штрафної санкції в сумі 288,27 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 р. №0024871701; визнано протиправним та скасовано рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 20.12.2011 р. № 3007/Б/10-2315 в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у Миронівському районі від 10.08.2011 р. №0000181702 року та № 0000191702 щодо сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 19 029,13 грн. і щодо сплати податку на додану вартість у сумі 1 153,47 грн. та штрафної санкції у сумі 288,27 грн. та відповідно залишення без змін рішення ДПА у Київській області від 20.10.2011р. № 395/Б/25-017/264-1363 в цій частині та в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 958 083,15 грн. (766 466,52 грн. основного платежу та 191 616,63 грн. штрафних санкцій) ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач-2 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Позивач у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р. в частині незадоволених позовних вимог і закрити провадження у справі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

ДПС у Київській області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.06.2011 р. по 13.07.2011 р. працівниками ДПІ у Миронівському районі Київської області на підставі п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, та згідно наказу № 318 від 20.06.2011 р. було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_4 за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 27.07.2011 р. № 301/17-1/НОМЕР_1 та встановлено порушення позивачем п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 155 782,24 грн., у тому числі по періодах: IV квартал 2009 року - 698,18 грн., 2010 рік - 155 782,24 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2010 році на загальну суму 1 453,47 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000181702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на 155 782,24 грн. та № 0000191702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 453,47 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 363, 37 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 10.08.2011 р. № 0000181702, № 0000191702 та актом перевірки 27.07.2011 р. № 301/17-1/НОМЕР_1 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку звернувшись із скаргою від 22.08.2011 р. до ДПА в Київській області. За результатами розгляду поданої позивачем скарги ДПА в Київській області прийнято рішення від 20.10.2011 р. за № 395/Б/25-017/264-1363, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 10.08.2011 р. № 0000181702, на 15 000,00 грн. за основним платежем, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 10.08.2011 р. №0000191702, на 958 083,15 грн. (у тому числі за основним платежем - на 766 466,52 грн., за штрафними санкціями на суму 191 616,63 грн.), а скаргу СПД-ФО ОСОБА_4 залишено без задоволення.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 20.10.2011 р. за №395/Б/25-017/264-1363 прийнятого ДПА в Київській області, ДПІ у Миронівському районі Київської області винесено податкові повідомлення-рішення від 07.11.2011 р. № 0024871701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 958 083,15 грн., у тому числі 766 466,52 грн. за основним платежем, 191 616,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0024881701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб на 15 000,00 грн.

Позивач 28.10.2011 р. звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000181702, № 0000191702, акт перевірки від 27.07.2011 р. № 301/17-1/НОМЕР_1 та рішення ДПА в Київській області від 20.10.2011 р. за №395/Б/25-017/264-1363 до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 20.12.2011 р. № 3007/Б/10-2315 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000181702 та № 0000191702 з урахуванням рішення ДПА в Київській області від 20.10.2011 р. за №395/Б/25-017/264-1363 - без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Оподатковуваним доходом, згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92, вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Виходячи з наведеного суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача протягом періоду, який перевірявся, за призначенням платежу - поповнення обігових коштів підпадає під визначення доходу, закріплене у ч. 1 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Разом з тим, помилковим є висновок податкового органу щодо включення до складу доходу вартості отриманого позивачем батьківського поголів'я пекінської качки крос STAR торгівельна марка GRIMAUD вартістю 126 527, 49 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між СПД-ФО ОСОБА_4 (покупець) та ГРІМО ФРЕР СЕЛЕКСЙОН С.А.С. ЛЯ КОРБЬЕР 49450 Руссе, Франція (продавець) укладено контракт № GR/BER 0110 від 22.03.2010 р., згідно з яким продавець продає, а покупець купує батьківське поголів'я качок кросу 53, в подальшому товар у кількості 5040 голів за ціною 37 351,70 Євро.

Відповідно до рахунку-фактуру (інвойсу), який є невід'ємною частиною цього контракту, відвантаження товару відбудеться з ферми GRIMAUD FRERES SELEKTION S.A.S. COMPAGNIE 49450 Руссе, Франція.

Однак, згідно акту від 05.08.2010 р. обстеження поголів'я каченят, які ввезені з Франції від компанії «ГРІМО ФРЕР СЕЛЕКСЙОН» згідно ветеринарного сертифікату у загальній кількості - 5040 голів, при перерахунку виявлено, що при транспортуванні загинуло 1671 голова птиці, з них 1312 голів самок та 359 голів самців. Актом Управління ветеринарної медицини в Корсунь-Шевченківському районі Головного управління ветеринарної медицини в Черкаській області державного комітету ветеринарної медицини від 04.08.2010 р. встановлено, що качки загинули внаслідок задухи.

09.08.2010 р. між позивачем (покупець) та ГРІМО ФРЕР СЕЛЕКСЙОН С.А.С. ЛЯ КОРБЬЕР 49450 Руссе, Франція (продавець) укладена додаткова угода № 1 до контракту №GR/BER 0110 від 22.03.2010 р., згідно якої на відшкодування смертності каченят під час поставки 04.08.2010 р. з вини продавця, останній додатково постачає, а покупець приймає батьківське поголів'я качок кросу 53, в подальшому товар. Згідно із рахунком - фактурою (інвойсом), відвантаження товару відбудеться з ферми GRIMAUD FRERES SELEKTION S.A.S. COMPAGNIE 49450 Руссе, Франція у загальній кількість 1680 голів. За умовами додаткової угоди до контракту, товар постачається безкоштовно.

Оскільки поставка товару за додатковою угодою № 1 від 09.08.2010 р. проведена на відшкодування вартості качок, що загинули під час транспортування за основним контрактом, тому відсутні підстави для включення вартості додатково поставлених качок до складу валового доходу позивача.

Разом з тим, відмовляючи в частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано погодились з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки від 27.07.2011 р. № 301/17-1/НОМЕР_1 щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат сум коштів, витрачених на придбання основних фондів, ремонт та будівництво приміщень.

Так, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про спадкування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг). Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду та підтверджені відповідними документами.

Згідно п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про спадкування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів…, а також з придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтею 8 цього Закону.

Отже, до податкової декларації за звітній податковий період включаються лише прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Тобто виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду (попередніх періодів) не всіх видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо відповідає цьому Закону.

Також, суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. солідарно задоволенню не підлягають, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин можуть бути розглянуті адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України підставою для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади є доведена у встановленому порядку незаконність рішень, дій чи бездіяльності такого органу у відношенні потерпілого.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Проте, позивачем, підчас судового розгляду даної справи, заподіяння моральної шкоди з боку відповідачів належним чином доведено не було.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні даного спору.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 та Державної податкової служби у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р. у справі № 2а-1355/12/1070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова

Судді: підпис (підпис) Н.Є. Маринчак

Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько

З оригіналом згідно

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.10.2013
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
2а-1355/12/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга платника податків була відхилена.
Подальше оскарження
В подальшому рішенні суду не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію