Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.07.2015 у справі № 0670/4242/12

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/9991/68266/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.,Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року

у справі № 0670/4242/12

за позовом Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -  

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» (далі - ДП «Житомирський бронетанковий завод»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212301 від 05 березня 2012 року та № 0000222301 від 05 березня 2012 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 05 березня 2012 року. В решті позовних вимог відмовлено. Присуджено ДП «Житомирський бронетанковий завод» понесені ним судові витрати в розмірі 413,98 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Житомирський бронетанковий завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт № 196/23-0/07620094 від 14 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 05 березня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 111 439,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55 720,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 200.1, підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Партнер», Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Екопроф», Приватним підприємством «Агротехкомплект», Приватним підприємством Фірмою «Промімпекс», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю «Грань» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що вказані суб'єкти господарської діяльності вчиняли дії, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 05 березня 2012 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В наведеному випадку судами з'ясовано, що реальний характер розглядуваних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами. При цьому відповідачем не заперечується, що понесені ДП «Житомирський бронетанковий завод» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а спірні операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від дотримання контрагентами податкової дисципліни. Тобто, платник не може відповідати за порушення допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні таких осіб.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання ДП «Житомирський бронетанковий завод» робіт та товарно-матеріальних цінностей у контрагентів, узгодженість дій позивача з ТОВ «Сервіс Партнер», ТОВ «НВП «Екопроф», ПП «Агротехкомплект», ПП Фірмою «Промімпекс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Грань» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000212301 від 05 березня 2012 року слід визнати правильним.

Однак, при вирішення питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, не врахував, що за правилами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) .

Згідно з пунктом 21.3 статті 21 ПК України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Враховуючи положення наведених норм, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про необхідність здійснення відшкодування позивачу судових витрат з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

 Скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» витрати із сплати судового збору в розмірі 413,98 грн.»

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В., Маринчак Н.Є.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.07.2015
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
0670/4242/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, скасовано рішення апеляційної інстанції, рішення першої інстанції змінено в частині стягнення витрат із сплати судового збору.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію