Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 у справі № 804/16432/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2015 р. м. Київ К/800/60975/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Коваленко О.В.,

від відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014

у справі № 804/16432/13-а

за позовом Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що податковим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку КП «Жовтоводськтепломережа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 13.06.2013 №472/222-23645975, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в сумі 713269,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 1017920,39 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 17210,00 грн.;

- пп. 4.2.9 е), пп. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону №889, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету ПДФО на загальну суму 3627,15 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013:

- №0002421720 про визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3627,15 грн. за основним платежем та 906,79 грн. за штрафними санкціями;

- №0001132220 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1017920,39 грн. за основним платежем та 508960,20 грн. за штрафними санкціями;

- №0001122220 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності в сумі 283 569,00 грн. за основним платежем та 141785,00 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, в ході перевірки встановлено проведення робіт відповідно до договорів №21-03/12 від 21.03.2012, №03-04/12 від 03.04.2012, укладених позивачем з підрядчиком ТОВ «Надія» на виконання режимно-налагоджувальних та екологічно-теплотехнічних випробувань водогрійного котла типа «ПТВМ-100» в КП «Жовтоводськтепломережа». На підтвердження договорів були надані для перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт, в яких не зазначено ні номеру, ні дати підписання акту.

Також, у позивача відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту податкових накладних №10273 від 27.11.2012 на суму 582673,86 грн., №10304 від 27.11.2012 на суму 2056655,36 грн., №11502 від 30.11.2012 на суму 2011389,42 грн., №12204 від 30.11.2012 в листопаді 2012 року, отриманих від НАК «Нафтогаз України», а саме: відсутні підтверджуючі документи на отримання цих податкових накладних: акти приймання - передачі природного газу у листопаді.

КП «Жовтоводськтепломережа» не підтвердило документально факт здійснення господарських операцій з придбання товарів у ПДВП «Техдеталь» та не мало права на податковий кредит у сумі 1029,42 грн.

Крім того, від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надійшов акт від 25.02.2013 №273/226/24228435 позапланової виїзної перевірки ПНТП «Регіон» про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого не підтверджено взаємовідносини КП «Жовтоводськтепломережа» з ПНТП «Регіон» у лютому, травні та жовтні 2012 року.

Разом з тим, як стверджує позивач, в строки, встановлені п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, ним було надано ряд документів на підтвердження господарських операцій з вказаними контрагентамиж.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 та ухвалу  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.06.2015
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
№ 804/16432/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.      
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію