Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 у справі № 2а-5256/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/58002/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,Юрченко В.П.,

секретар: Антипенко В.В.,

за участю представників Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» - Голуба В.А., Володькової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області правонаступника Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року

у справі № 2а-5256/12/1470

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2007 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000172301/0, № 0000182301/0 від 19.03.2007 року.

Зазначило, що висновки ДПІ щодо порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України № 168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 6, 10, 11 Порядку нарахування, виплат та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 року (далі - Порядок № 805), пунктів 2, 8 підпункту 13.1 пункту 13 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 141 від 1.07.1997 року (далі - Інструкція № 141) спростовуються наданими первинними документами.

29 квітня 2013 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000172301/0, № 0000182301/0 від 19.03.2007 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Товариством були дотримані вимоги Закону № 168/97-ВР та передбачені ним умови для отримання бюджетного відшкодування, а твердження ДПІ про порушення Товариством вимог підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону є безпідставними.

Крім того, результатами попередньої перевірки Товариства була підтверджена наявність від'ємного значення з податку на додану вартість у листопаді 2006 року.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 27.02.2007 року до 13.03.2007 року ДПІ була здійснена виїзна позапланова перевірка Товариства щодо достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року, за наслідками якої 16.03.2007 року був складений акт перевірки

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, п.,п. 6, 10, 11 Порядку № 805, п.,п. 2, 8 пп. 13.1 п. 13 Інструкції № 141 завищена сума бюджетного відшкодування за грудень 2006 року, у розмірі 135 413,00 грн., а також завищене від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2006 року, у розмірі 196 675,00 грн., грудень 2006 року - 691 796,00 грн. та занижений податок на додану вартість за грудень 2006 року на 39 658,00 грн.

19 березня 2007 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000172301/0 щодо зменшення Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 135 413,00 грн., № 0000182301/0 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 51 555,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 19.01.2007 року Товариство подало до ДПІ декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за грудень 2006 року (далі - Декларація № 1), відповідно до якої Товариством визначені податкові зобов'язання у загальному розмірі 2 240 373,00 грн., з яких: податковий кредит становить 448 118,00 грн.; різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного податкового періоду - 1 792 255,00 грн.; сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в основному рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання - 1 792 255,00 грн.

Також, того ж дня Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року (далі - Декларація № 2), у якій були зазначені податкові зобов'язання у загальному розмірі 340 204,00 грн., з яких: податковий кредит становить 1 032 000,00 грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) - 691 796,00 грн.; залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податного кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 575 305,00 грн.; залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 575 305,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку - 135 413,00 грн.; залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 439 892,00 грн.

Відповідно до акту перевірки податковий орган зазначив, що Товариство мало здійснити розподіл сум 721 270,03 грн., 12 566,41 грн., 11 254,03 грн., 75 569,70 грн. (загальна сума - 820 660,17 грн.) між двома деклараціями, за Декларацією № 1 необхідно включити 89,12% від суми, до Декларації № 2 - 10,88% від суми.

ДПІ дійшла висновку про те, що Товариством була завищена сума податкового кредиту за грудень 2006 року за Декларацією № 2 на 731 373,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для сплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємства молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР зупинено до 1.01.2007 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року, платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сировини (надалі - Порядок акумуляції та використання коштів) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що податкове зобов'язання і податковий кредит декларується за спеціальною (скороченою) декларацією з податку на додану вартість, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, тобто платник податку на додану вартість, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів.

Тому, Товариство правомірно включило до податкового кредиту за грудень 2006 року суму 731 373,00 грн., різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2006 року мала від'ємне значення.

Відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 6.10.2010 року у справі № 22а-5079/2008 Товариство мало право на отримання бюджетного відшкодування за декларацією за листопад 2006 року, у розмірі 90 142,00 грн., оскільки за висновками попередньої перевірки Товариства (з урахуванням висновків, що містяться у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду) підтверджений факт наявності від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2006 року.

Таким чином, Товариство довело наявність визначених Законом № 168/97-ВР умов для отримання бюджетного відшкодування, а твердження ДПІ про порушення підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону є безпідставними.

Згідно з пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Здійснити заміну Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на її правонаступника - Баштанську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.,Голубєва Г.К.,Юрченко В.П.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.06.2015
ПІБ судді:
Сірош М.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-5256/12/1470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційні скарги контролюючого органу відхилено, а постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію