Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 у справі № 825/4180/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/800/11822/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Руденко А.М.

та представників сторін:

від позивача - Сергеєв М.С.,

від відповідача - Бисикало Т.А., Турчин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Магнат"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014

у справі № 825/4180/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Магнат"

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0000312200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "АК "Магнат" (ід. код 34490542) як юридичну особу зареєстровано 29.11.2006 Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області (рішення № 10511020000000531), включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, взято на облік до Ніжинської ОДПІ як платника податків з 07.12.2006 за № 1031, зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 (свідоцтво № 100185372 серії НБ №012104). Види діяльності сільськогосподарського підприємства ТОВ "АК "Магнат" відповідно до КВЕД:

01.11.0 Вирощування зернових та технічний культур.

01.22.0 Розведення овець, кіз, коней.

01.24.0 Розведення птиці.

01.41.0 Надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту.

За результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки ТОВ "АК "Магнат" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, складено акт від 13.09.2013 № 191/22-34490542, у висновках якого встановлено, зокрема, порушення вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2 та п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 312 096,00 грн. та занижено р. 21 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 553954,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 № 0000312200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 890 120,00 грн. (за основним платежем - 2 312 096,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 578 024,00 грн.).

Ніжинська ОДПІ прийшла до висновку, що договори оренди, які підтверджують право власності або на користування земельними ділянками в розмірі 6521,3987 га укладені ТОВ "АК "Магнат", але не зареєстровані в Управлінні Держземагентства у Ніжинському районі Чернігівської області, додатково зауважуючи, що в 2011 році ТОВ "АК "Магнат" користувалося земельною ділянкою в розмірі 262,1898 га та в 2012 році в розмірі 6521,3987 га, що не зареєстровані в Управлінні Держкомзему та, за які не сплачувався фіксований сільськогосподарський податок.

Також, судами встановлено, що ТОВ "АК "Магнат " в періоді, що підлягав перевірці, одночасно користувалось спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та загальними нормами оподаткування ПДВ, у зв'язку з чим підприємство вело податковий облік операцій, пов'язаних зі спеціальним режимом оподаткування, та окремо із загальним. Так, ТОВ "АК "Магнат окремо складало реєстри виданих та отриманих податкових накладних та подавало дві декларації до органу податкової служби.

Відповідно до довідки Управління Держкомзему у Ніжинському районі Чернігівської області від 30.01.2012 № 02-14/148, ТОВ "АК "Магнат" станом на 01.01.2012 має у користуванні землі, згідно укладених договорів оренди на території Великодорізької сільської ради з громадянами на земельні паї в кількості 176 договорів площею 405,2486 га ріллі (а.с. 200).

Згідно довідки відділу Держземагентства в Ічнянському районі Чернігівської області від 19.12.2013 № 03-07/5229, ТОВ "АК "Магнат" 26.12.2011 та 27.12.2011 до відділу подавались договори оренди землі на реєстрацію в кількості 139 договорів на загальну площу 312,12 га, із них по Дорогинській сільській раді - 25 договорів площею 61,00 грн., по Бакаївській сільській раді - 114 договорів площею 251,12 га (а.с. 246)

При цьому, встановлено, що у 2012 році орендарем ТОВ "АК "Магнат" до управління Держземагентства у Ніжинському районі Чернігівської області були надані договори оренди землі на земельні паї з громадянами в кількості 577 штук на території Безуглівської сільської ради та 339 штук на території Талалаївської сільської ради (лист від 14.10.2013 № 02-06/3950, а.с. 247).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що належна реєстрація договорів оренди в 2011 році та часткова реєстрація договорів оренди в 2012 році підтверджується листами відділу Держземагентства в Ічнянському районі Чернігівської області від 24.10.2013 № 03-07/3380 та від 19.12.2013 № 03-07/5229, листом Управління Держземагентства у Ніжинському районі Чернігівської області від 14.10.2013 № 02-06/3950, оскільки не вважає наведені документи належними та допустимими доказами у справі в розумінні КАС України, які б підтверджували належну реєстрацію договорів оренди позивачем.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними доводами суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено ст. 308 Податкового кодексу України. Зокрема, для набуття або підтвердження статусу платника цього податку особа має подати відомості (довідку) про земельні ділянки із зазначенням кожного документа, який встановлює право власності/ користування кожною земельною ділянкою.

Водночас законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому така особа повинна буде підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Наслідки недотримання особою вимог щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва встановлені ст. 308 Податкового кодексу України.

Зокрема, підставою для скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до п. 308.6 ст. 308 цього Кодексу є або добровільне рішення такого платника, або рішення органу державної податкової служби, яке може бути постановлено в разі: 1) або ліквідації такого платника, у тому числі шляхом реорганізації, 2) або встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог статті 301 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених п. 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

З приписів п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Таким чином, зі змісту п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України вбачається, що для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. Отже, відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений ст. 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Слід зазначити, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/ послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, щодо незареєстрованих договорів оренди, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 77 "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди", у разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі. Таким чином, користування земельними ділянками, щодо яких договори оренди не зареєстровані є правомірним.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платника фіксованого сільськогосподарського податку, який, також, застосовує спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог податкового законодавства. При цьому, сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Магнат" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 скасувати, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.06.2014
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
825/4180/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд задовольнив касаційну скаргу платника, скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді не переглядалось.
Замовити персональну презентацію