Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 у справі № 0670/11932/11
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/50827/12 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача  Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В. Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову  Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012

у справі 0670/11932/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло"

до  Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Біо мед скло" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 1650000,0 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні, квітні, травні, червні 2011, за результатами якої 11.11.2011 складено акт № 5753/23-2/04763746.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 ст.198, п.200.1, п. 200.4., п. 200.14а., п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0001122304 в якому зазначено, що ПАТ «Біо мед скло» завищено суму бюджетного відшкодування на суму 1650000,00 грн. по податку на додану вартість та застосовано штрафну санкцію в розмірі 412500,00 грн. та № 0001132304 відповідно яким збільшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1511502,00 грн. та зазначено, що ПАТ «Біо мед скло" добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 1511502,00 грн., як бюджетного відшкодування, зазначена сума зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Матеріалами справи встановлено, що 26.04.11р. відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ "Біо мед скло" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Приват-Енерготрейд" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, про що складено акт №1930/23-01/04763746/0110. За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001562301 від 13.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 163563,00грн. Вказане повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 0670/5365/11 позов задоволено, повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі від 13.04.2011 року № 0001562301 скасовано.

Також встановлено, що 14.07.2011 відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ "Біо мед скло" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Трейд Орг" за квітень 2011р., про що складено акт № 3361/23-01/04763746. За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0002552301 від 02.08.2011, яким підприємству зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість на 113333 грн. за квітень 2011 р. Вказане повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що оскільки податкові повідомлення - рішення по даним сумам оскаржувались в судовому порядку та є неузгодженими платником податку до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, ДПІ в м. Житомирі не мала права зменшувати суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 18257 грн. та 113333 грн.,

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Судами попередніх інстаній встановлено, що за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів /послуг загальна сума ПДВ згідно декларації дійсно складає 1650000 грн.

Враховуючи зазначене суди дійшли висновку, що позивач маючи всі первинні документи, що підтверджують право на бюджетне відшкодування та які підтверджують фактичну сплату отримувачем товарів, послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, послуг сум податку, розрахував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню та відобразило у декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 у справі 0670/11932/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 у справі  0670/11932/11   залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді В.В. Кошіль С.Е. Острович

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.04.2015
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
0670/11932/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію