Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.03.2011 у справі № 2-27/16556-2007а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. КиївК-5488/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2008 р.

ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р.

у справі №2-27/16556-2007А

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особапідприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим (надалі відповідач, ДПІ у Нижньогірському районі АР Крим) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2008 р. (суддя Воронцова Н.В.), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. (головуючий суддя Волков К.В., судді: - Гонтар В.І., Черткова І.В.), позов задоволено: податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007 р. №0095311700/0 скасовано.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування ними приписів підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового і валютного законодавства України, за результатами якої 25.10.2007 р. складено акт №1280/17-1/2615202067 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що виразилося у застосуванні податкової соціальної пільги до доходу працівника Ломаку І.Д., нарахованому у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи Михайлівською селищною радою, який є фізичною особою підприємцем, у звязку з чим, податковим органом було донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 697,28 грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0095311700/0 від 02.11.2007 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1394,56 грн., в т.ч. 697,28 грн. основного платежу та 697,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час перевірки мав статус субєкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 195, виданим Нижньогірською районною державною адміністрацією 02.06.1998 р., та перебував на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Нижньогірському районі АР Крим.

Працівниками податкового органу було встановлено, що позивач маючи статус субєкта підприємницької діяльності, одержував доходи (заробітну плату) за місцем основної роботи Михайлівській селищній раді з січня 2004 року по серпень 2007 року, до яких застосовувалась податкова соціальна пільга, що підтверджується довідкою Михайлівської селищної ради від 28.09.2007 р. вх. №2199/10. На думку податкового органу, даний факт свідчить про порушення позивачем приписів підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки сам факт відсутності доходу у позивача від підприємницької діяльності за відповідний податковий період не надає права платнику податку на застосування податкової соціальної пільги до інших доходів. Тобто, якщо фізична особа, зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, працює як наймана особа з одержанням заробітної плати, то вона не має права на застосування до цієї заробітної плати податкової соціальної пільги.

При наданні такій фізичній особі суб'єкту підприємницької діяльності податкової соціальної пільги до одержуваної ним заробітної плати не має значення фактичний результат здійснення такою особою підприємницької діяльності (доходи, збитки).

Проте, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Підпунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Згідно з підпунктом «е»підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як, зокрема, доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

З аналізу викладених норм вбачається, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»право на застосування податкової соціальної пільги до іншого доходу ставиться у залежність, зокрема, від отримання доходу від підприємницької діяльності. Тобто, ключовим моментом у наявності такого права є власне отриманий дохід, а не факт зайняття підприємницькою діяльністю, на що безпідставно вказує податковий орган.

Беручи до уваги викладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2007 р. № 0095311700/0 з огляду на незаконність його прийняття.

А відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим у справі № 2-27/16556-2007А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. у справі № 2-27/16556-2007А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіБившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Федоров М.О.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.03.2011
ПІБ судді:
Бившева Л.І.
Реєстраційний № рішення
2-27/16556-2007a
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга контролюючого органу була залишена без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.  
Подальше оскарження
В подальшому рішення не оскаржувалося. 
Замовити персональну презентацію