Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 у справі № 2а/0470/3689/12
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/7022/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013

у справі № 2а/0470/3689/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 №0001162302 та №0001172302.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Екомаркет Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Матеріалознавство», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос» та ПП «Вікторія-2007» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складений акт № 1506/231/34512594 від 22.08.2011, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 926 277,00 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 741 021,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 21.09.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001162302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 157 846,25 грн. (926277,00 грн. - за основним платежем та 231569,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) ; №0001172302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість у розмірі 926 276,25 грн. (741021,00 грн. - за основним платежем та 185255,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) .

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 21-1539а15.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Екомаркет Плюс» було укладено наступні договори:

- з ПП «Матеріалознавство» - договір будівельного підряду від 04.10.2010;

- з ТОВ «Аксіома» - договір купівлі-продажу від 01.12.2010 № 0112-М;

- з ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос» - договір купівлі-продажу від 11.11.2010 № 227.

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій було досліджено та матеріалами справи підтверджується, що факт здійснення господарських операцій безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а саме:

- щодо ПП «Матеріалознавство»: ліцензія на проведення будівельної діяльності від 17.11.2006 (серія АВ № 194394), дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.10.2009 № 63, акт приймання виконаних підрядних робіт від 20.12.2010 № 1201, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 03.12.2010 № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 04.12.2010 № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 13.12.2010 № 03М;

- щодо ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос»: видаткова накладна від 02.12.2010 № ТВ-000000405;

- щодо ТОВ «Аксіома»: видаткова накладна від 01.12.2010 № РН-11210.

Щодо готовності об'єктів до експлуатації по квартирах, реалізованих ТОВ «Екомаркет Плюс» Міністерству оборони України датовані 08.11.2010. Фактично будівельно-монтажні роботи по квартирах реалізованих ТОВ «Екомаркет Плюс» Міністерству оборони України були виконані у грудні 2010, що підтверджується відповідними документами, а саме: акт приймання виконаних підрядних робіт від 20.12.2010 № 1201, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 03.12.2010 № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 04.12.2010 № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 13.12.2010 № 03М, видаткова накладна від 02.12.2010 № ТВ-000000405, видаткова накладна від 01.12.2010 № РН-11210.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 №923 (в редакції, чинній на момент прийняття об'єктів у експлуатацію), у разі коли закінчений будівництвом об'єкт приймається в експлуатацію в I або IV кварталі, строки виконання окремих видів робіт (з оздоблення фасадів, опорядження території тощо) можуть бути перенесені у зв'язку з несприятливими погодними умовами. Перелік таких робіт і строки їх виконання визначаються замовником, про що робиться відповідний запис в акті готовності об'єкта до експлуатації.

Як було вірно встановлено судами, проведення внутрішніх опоряджувальних робіт у грудні 2010 року після підписання акту готовності об'єктів до експлуатації у листопаді 2010 року не суперечить вимогам, діючого на той час законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис )О.А. Моторний

Судді (підпис)І.В. Борисенко, (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.02.2016
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
2а/0470/3689/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію