Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.12.2014 у справі №2а-13800/11/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/9991/22431/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркстоун»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі №2а-13800/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркстоун»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0000061800/0 від 15.06.2011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 скасовано, прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2011 № 0000061800/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 72959,00 грн., у т.ч. основного платежу 58367,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 14592,00 грн., слугували висновки невиїзної документальної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АгроСтрой Комплекс» за період березень, липень 2010 року, викладені в акті від 03.06.2011 № 2169/18-010/34390731, про порушення вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ч.216, ст.228 ЦК України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість.

З акта перевірки вбачається, що порушення цих норм законів полягали в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Агро Строй Комплекс» робіт по розрахунку конструктивних схем нового міжнародного пасажирського терміналу в м.Дніпропетровську на загальну суму 250200,00 грн. за договором №8/03.10 від 02.03.2010 та на розробку технологічних рішень участка очистки та сушки для комплексу по переробці насіння на суму 100000,00 грн. за договором №15-02/07-10 від 02.07.2010, оскільки правочини між позивачем та зазначеним контрагентом в силу положень ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок через те, що не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Реальність господарських операцій з придбання позивачем робіт поставлена податковим органом під сумнів з тих підстав, що в результаті аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Агро Строй Комплекс», податковий орган дійшов висновку про відсутність у цього контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, складських приміщень, товарно-матеріальних цінностей (запасів). При цьому податковим органом вказано на невиконання ТОВ «Агро Строй Комплекс» податкових зобов'язань за господарськими операціями з позивачем.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Агро Строй Комплекс» робіт по розрахунку конструктивних схем нового міжнародного пасажирського терміналу в м.Дніпропетровську та розробці технологічних рішень участка очистки та сушки для комплексу по переробці насіння підтверджується податковими накладними, виданими платником ПДВ, що давало право позивачу на формування на їх підставі податкового кредиту, а також відсутності підстав, з якими закон пов?язує настання наслідків нікчемності угоди, передбачених ст.215 ЦК України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем документально не підтверджені господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Агро Строй Комплекс», зокрема акти виконаних робіт не містять змісту господарської операції, а позивачем не були надані інші документи на підтвердження фактичного виконання робіт щодо розрахунку конструктивних схем міжнародного пасажирського терміналу в м.Дніпропетровську та їх зв??язку з господарською діяльністю позивача.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. Для підтвердження правомірності формування платником податків податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання робіт мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Судом апеляційної інстанції в зазначеному аспекті оцінено документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит.

Зокрема, досліджено умови договору №8/03.10 від 02.03.2010 по розрахунку конструктивних схем нового міжнародного пасажирського терміналу в м.Дніпропетровську та №15-02/07-10 від 02.07.2010 на розробку технологічних рішень участка очистки та сушки для комплексу по переробці насіння, акти виконаних робіт. Однак фактичне виконання договорів не підтверджено достатніми доказами - первинними документами.

Відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Агро Строй Комплекс необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, складських приміщень, товарно-матеріальних цінностей (запасів), а також його незнаходження за місцем реєстрації, суд апеляційної інстанцій правильно оцінив як свідчення відсутності реального характеру поставок, оцінивши ці обставини відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, та дійшов правильного висновку про неправомірність віднесення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість сум ПДВ до податкового кредиту.

Таке правозастосування судами першої та апеляційної інстанцій відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть такожсвідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо відсутності факту підтвердження господарських операцій позивача достатніми первинними бухгалтерськими документами, формування податкового кредиту не може бути визнано обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, підстав для його скасування з наведених у касаційній скарзі мотивів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркстоун» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

 Головуючий Л.В.Ланченко

 Судді Н.Г.Пилипчук  Ю.І.Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.12.2014
ПІБ судді:
Ланченко Л.В.
Реєстраційний № рішення
2а-13800/11/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника відхилено, а постанову апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію