Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.12.2014 у справі № 826/13881/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/63658/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Галуненко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013

у справі № 826/13881/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сілард"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0001592260 та №0001582260.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2012 року та податку на прибуток за IV квартал 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерколірметгруп», за результатами якої складено акт від 13.05.2013 №1489/22-621/34647641, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за грудень 2012 року всього в сумі 466805,00 грн.;

- пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 490145,00 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року у розмірі 490145,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 28.05.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001592260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 466805,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 116701,00 грн.; № 0001582260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 490145,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122536,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Інтерколірметгруп», на виконання умов договору про постачання вугільної продукції від 03.12.2012 №03/12/1, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: акти приймання-передачі відвантаженої вугільної продукції; видаткові накладні; податкові накладні; банківські виписки; товарно-транспортні накладні.

Також, встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано договір № 40 від 30.10.2012 про надання транспортно-експедиційних послуг, виконання якого підтверджується актами наданих послуг, товарно-транспортними накладними; платіжними доручення.

Крім того, між позивачем та ГП «Луганскуголь» в особі ОП «ГОФ «Словяносербская» були укладені договори про надання послуг по важенню, навантаженню та розвантаженню вугільної продукції, а також по визначенню якісних показників вугілля, виконання умов яких підтверджується наявними в матеріалах справи: калькуляціями вартості; сертифікатом якості; актами наданих послуг; платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, відповідачем не було надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача, на момент укладення чи виконання договору, або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.12.2014
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
826/13881/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію