Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.09.2014 у справі № 813/4583/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Київ К/800/10698/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014

у справі № 813/4583/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста-Фантастика"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення з 22.04.2013 по 26.04.2013 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фієста-Фантастика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0001102220 та №0001092220.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Фієста-Фантастика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 13.05.2013 №449/22-20/23268581, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.135.4.1 п.135.4 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 293598,11 грн..;

- п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, п.1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 272825,46 грн.

Відповідач дійшов висновку про заниження позивачем протягом лютого-грудня 2012 року доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: доходу від надання нежитлових приміщень в оренду згідно договору оренди приміщення від 10.11.2011 №10/11-2011 (з подальшими змінами і доповненнями до нього). До таких висновків відповідач прийшов, використовуючи листи ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 12.04.2013 №2170 та Львівської торгово-промислової палати від 24.04.2013 №19-09/547.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 28.05.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001102220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 440397,16 грн., у тому числі за основним платежем - 293598,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146799,05 грн.,

- № 0001092220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 409238,19 грн., у тому числі за основним платежем - 272825,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 136412,73 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 Податкового кодексу, згідно з пунктом 79.1 якої така перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Як на підставу проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Фієста-Фантастика», відповідач посилається на підпункт 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, зазначаючи, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки в березні 2013 року, позивач не надав до договору оренди приміщення від 10.11.2011 №10/11-2011 (з подальшими змінами і доповненнями до нього) обґрунтування рівня договірної ціни та не підтвердив відповідності договірної ціни рівню звичайних цін, а також, у зв'язку з одержанням 12.04.2013 на запит контролюючого органу інформації від ОКП ЛОР БТІ та ЕО.

Однак, як було вірно встановлено судами, отримана з вказаних джерел податкова інформація може стати підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу, лише у тому випадку, коли за наслідками отриманої інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

З аналізу листа ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 12.04.2013 №2170 вбачається, що він містить лише інформацію про інвентаризаційну вартість нежитлового приміщення загальною площею 597,4 м2, розташованого за адресою м. Львів, вул. І.Підкови,1, яка не є тією інформацією, яку законодавець визначив, як передбачену підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу підставу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Слід зазначити, що відповідачем не зазначено, в чому полягає невідповідність даних обліку, наданих позивачем, даним, що направлені ОКП ЛОР БТІ та ЕО, а також, не надано доказів того, що була така невідповідність.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у податкового органу не було законодавчо визначених підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фієста-Фантастика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Щодо висновків податкового органу про заниження ТОВ «Фієста-Фантастика» доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, внаслідок невідображення доходу від надання нежитлових приміщень в оренду, колегією суддів слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Фієста-Фантастика» та ТОВ «Галичінвест» було укладено договір оренди приміщення від 10.11.2011 №10/11-2011, а саме: нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. І.Підкови,1, загальною площею 513,3 м2.

Відповідно до умов вказаного договору оренди, з урахуванням договорів про внесення змін до нього, ціна орендної плати за 1 м2 становила 53,33 грн. - 50,96 грн.

Відповідач при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фієста-Фантастика» порівняв умови договору оренди приміщення від 10.11.2011 №10/11-2011 з умовами договору оренди нерухомого майна, укладеного ТОВ «Фієста-Фантастика» з Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 23.12.2011 №Г-8081-11 про надання в оренду нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 28,6 м2, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Театральна, 10, відповідно до якого розмір орендної плати складає 279,72 грн. за 1 м2 без ПДВ.

На підставі наведеного порівняння та інформації, наданої Львівською торгово-промисловою палатою від 24.04.2013 №19-09/547, відповідач дійшов висновку, що оскільки обидва об'єкта нерухомості межують між собою і розташовані у центральній економіко-планувальній зоні м. Львова, то вартість оренди 1 м2 приміщення по вул. І.Підкови, 1, не повинна бути меншою ніж 279,72 грн. за 1 м2 без ПДВ.

Відповідно до підпункту 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктом 1.20.2 статті 1 вказаного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до підпункту 1.20.6 статті 1 Закону, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до підпункту 1.20.8 статті 1 цього Закону, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Згідно з п. 78.7 ст. 78 Податкового кодексу України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Отже, співставляючи умови договору оренди нерухомого майна від 23.12.2011 №Г-8081-11 з умовами договору оренди приміщення від 10.11.2011 №10/11-2011, відповідачем не враховано, що вказані договори не стосуються ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг) та співставних умов. Аналіз вказаних договорів свідчить про те, що вони відрізняються між собою площею орендованих приміщень, що впливає на умови утримання, призначення орендованих приміщень тощо, а відтак, їх порівняння не може бути правильним методом визначення звичайної ціни.

Крім того, використовуючи для визначення звичайного рівня цін інформацію, надану торгово-промисловою палатою, відповідач не взяв до уваги положення частини 1 статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якої торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Як було вірно встановлено судами, інформація, надана торгово-промисловою палатою, є лише консультативною, створена без огляду об'єктів, на основі вибірки з преси, зокрема, газети "Ваш Магазин". Такі дані визначені на основі цін пропозицій і носять орієнтовний характер, так як не є цінами фактичних угод і можуть відрізнятися від наведених в залежності від терміну оренди, договірних відносин, технічних, конструктивних параметрів приміщень, оздоблення, тощо.

За наведених обставин, оскільки відповідачем не було надано статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з підстав реалізації продукції за цінами нижче звичайних.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.09.2014
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
813/4583/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу контролюючого органу, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалось Верховним Судом України
Замовити персональну презентацію