Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015 у справі № 826/6316/14

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/63009/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Бруя О.Д.,

за участю представника позивача - Івахненко І.В., Маленко О.М.,

представника відповідача - Радчук В.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року

у справі № 826/6316/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молетрі"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молетрі" (далі - ТОВ "Молетрі") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0005642204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Молетрі" з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складений акт від 06 грудня 2013 року № 2259/26-56-22-04-04/37175424.

За висновками перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ "Молетрі" пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1 350 000,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного податкового періоду у розмірі 452 836,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно поданої позивачем декларації з податку на додану вартість від 12 вересня 2013 року №9056675901 за 3 квартал 2013 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 897 214,00 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту є березень 2011 рок - придбання нерухомого майна, а саме комплексу будівель загальною площею 39 856 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83.

На підставі наведеного акту перевірки, 27 грудня 2013 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0003642204, яким збільшено позивачу на 542 513,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 452 836,00 грн. за основним платежем та на 89 677,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Хлібна мережа" та ТОВ "Молетрі" укладено договір купівлі-продажу майна від 19 жовтня 2010 року, предметом якого є купівля-продаж комплексу будівель загальною площею 39 856 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83.

Позивачем вказане майно передано в оренду ТОВ "Віпек" відповідно до договору оренди від 01 квітня 2011 року. В свою чергу ТОВ "Віпек" зазначене майно передано в суборенду ПрАТ "Київмлин" згідно договору від 01 січня 2011 року. Ціна суборенди в місяць становить 240 000,00 грн. в тому числі ПДВ 40 000,00 грн.

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку, що корисний ефект від придбання зазначеного комплексу отримує саме ПрАТ "Київмлин", отже зазначені послуги не стосуються ведення господарської діяльності ТОВ "Молетрі".

З акту перевірки вбачається, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, податковим органом встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності завищення податкового кредиту на суму 1 350 000,00 грн., у тому числі по періодам: березень 2011 року - до складу податкового кредиту включено податкові накладні № 10 від 15 грудня 2010 року на суму ПДВ 350 000 грн. та № 12 від 17 грудня 2010 року на суму ПДВ 1 000 000,00 грн., виписані ТОВ "Хлібна мережа" на адресу ТОВ "Молетрі". Дані розбіжності виникли у зв'язку з тим, що підприємством ТОВ "Молетрі" помилково у розділі 2 (Податковий кредит) додатка 5 Декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" зазначено період виписки податкових накладних (замість грудня 2010 року, зазначено березень 2011 року), чим порушено р. 5 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом МФУ від 25 листопада 2011 року №1492. По іншим періодам не встановлено наявності розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту) .

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 202.1. статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Відповідно до пункту 202.2. статті 202 ПК України платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається контролюючому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Судами також встановлено, що ТОВ "Молетрі" зареєстровано як платник ПДВ 08 жовтня 2010 року та є платником єдиного податку отже першим звітним періодом є перший повний квартал, а тому податкова декларація зі сплати ПДВ подається лише за результатами першого повного кварталу - 1 кварталу 2011 року і в вказаній декларації було зазначено дані щодо податкового кредиту, сформованого в грудні 2010 року.

Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначає, що про відсутність ділової мети свідчить збільшення задекларованих витрат та зменшення об'єкту оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості, про що свідчить заниження отримання доходів від здачі в оренду власного нерухомого майна. Також, податковий орган вказує на заниження вартості оренди, що на думку податкового органу свідчить про відсутність мети отримання доходу.

Суд касаційної інстанції зауважує, що податковий кредит позивача виник у грудні 2010 року, отже до даних податкових правовідносин має застосовуватися Закон України "Про податок на додану вартість", а не ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Крім того, податковий орган вказує, що ТОВ "Молетрі" здає в оренду власне нерухоме майно загальною площею 39 856 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83 за ціною 2 грн./кв.м. Згідно офіційного сайту "Столична нерухомість: інформаційно-аналітичний портал", ціна оренди нежитлового приміщення по вул. Межигірській становить 56-387,5 грн./кв.м.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 1.20 статті 1 Закону про прибуток, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Суд касаційної інстанції вказує, що ДПІ в якості звичайної ціни використана інформація взята з мережі Інтернет. Крім того, для визначення звичайної ціни податковим органом використані дані, які не є ціною, погодженою у договорі, тобто є ціною пропозиції, та не містить інформації про ціни станом на період укладення договору оренди.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що використана податковим органом інформація не є інформацією про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами, як цього вимагає пункт 1.20.2Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, в якості звичайних цін податковим органом використовувались ціни станом на кінець 2014 року, в той час, як перевірявся період з кінця 2010 року до 2012 року.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок відповідача, що послуги зі здачі в оренду вказаного вище приміщення не стосуються ведення господарської діяльності ТОВ "Молетрі" є необґрунтованим, а винесене спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та неправомірним.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Зайцев М.П.,

Веденяпін О.А., Загородній А.Ф.,

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
31.03.2015
ПІБ судді:
Зайцев М.П.
Реєстраційний № рішення
826/6316/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію